Берлінським мирним трактатом, Болгарії надавався статус протекторату Османської імперії. Хоча в реальності країна самостійно вела зовнішню політику і давно вже ні в чому не підпорядковувалася Стамбулу, статус залежного держави обмежував національне самолюбство болгар.
Про незалежність почали говорити як про реальну можливість після 11 липня 1908 року, коли в Османській імперії стався переворот і до влади прийшов уряд младотурків. 30 серпня 1908 р Болгарія недвозначно показала, чого хоче домогтися найближчим часом: болгарська посол в Стамбулі Іван Гешов (формальний лідер Народної партії) не прийшов на святкування дня народження султана. Незабаром після цього він був відкликаний з Туреччини. У відповідь Османська імперія відкликала з Софії свого посла. Балкани знову виправдали звання «порохового льоху Європи».
Питання про незалежність Болгарії опинився в центрі уваги великих держав: адже перегляд Берлінського договору було в інтересах не тільки Софії, а створювати прецедент не хотілося нікому. Якщо ж говорити конкретно, то Австрія готувалася до анексії Боснії і Герцеговини.
У вересні 1908 в Софії відбулося кілька секретних зустрічей Фердинанда I з австрійським імператором Францем-Йосипом. На них віденський монарх пообіцяв болгарському князю лояльність Троїстого союзу при проголошенні незалежності Болгарії.
22 вересня 1908 в Тирновськой церкви Святих сорока мучеників відбулася урочиста церемонія проголошення нової держави - Царства Болгарії.
А незабаром Австрія оголосила про анексію Боснії і Герцеговини. Скористалася ситуацією і Греція, яка захопила Кіпр. «Хвора людина Європи» виявився нездатним до опору.
Однак для здобуття незалежності по міжнародним правовим нормам було потрібно не тільки її проголошення, а й визнання Туреччиною. Висока Порта погодилася зробити це, але за умови, що Болгарія сплатить свою незалежність.
Необхідна сума виявилася занадто великою, і уряд Олександра Малинова відмовилося її виплатити. У скрутній ситуації прийшла на допомогу Росія, яка, як і під час об'єднання Болгарії, не стала звертати уваги на русофобську політику правителя і допомогла країні, яку свого часу звільнила від османського ярма. Туреччини пробачили частину її боргів, відповідну необхідній сумі. Російсько-болгарська дружба була ще жива.
9 січня 1909 Болгарія була офіційно визнана незалежною державою.