У XIX ст. Чехія і Словаччина продовжували залишатися під владою Габсбургів і їх населення вело боротьбу за збереження національної самосвідомості та відновлення власної незалежної державності.
Здійснені Габсбургами за часів “просвітницького абсолютизму” реформи, незважаючи на їх обмеженість, сприяли економічному зростанню. У перші десятиріччя ХІХст. в Чехії відбуваються істотні якісні зміни у промисловості, започатковується промисловий переворот, який супроводжується переходом від мануфактурного до фабрично-заводського виробництва, заміною ручної праці машинною, зростанням чисельності найманих працівників. У Чехії промисловий переворот охопив основні галузі промисловості /металургійну, текстильну, скляну/ і сприяв розвитку машинобудування та хімічної промисловості. На початку XIX ст. на Дунаї з’являються перші пароплавиМожна погодитися з К.П. Гогіною, яка вважає, що протягом першої половини XIX ст. у аграрних відносинах чеських земель відбулися важливі зміни, зумовлені розвитком капіталізму в промисловому виробництві і проникненням капіталістичних відносин у сільське господарство. XIX ст. також були чеські майстри У першій половині XIX ст. виявляються ознаки кризи феодального суспільства і формування буржуазних відносин, відбувається приплив до міст неасимільованого населення, що стало потужним поштовхом до виникнення національного руху.
Починаючи із 70-х років XIX ст., Чехія займала перше місце в Австро-Угорщині з виробництва чавуну, сталі, листового заліза і рейок. На кінець 80-х років частка Чехії складала 1 /2 видобутку кам’яного вугілля, 3/4 бурого вугілля у всій монархії. Крім внутрішнього споживання, частина їх експортувалася за кордон. Концентрація в машинобудівній промисловості привела в кінці 60-х - на початку 70-х років до утворення змішаних австро-чеських акціонерних товариств у галузі великого і дрібного машинобудування, цукроваріння. Чеські машини експортувалися в країни Європи, Південної Америки та в Індію. Розвивалися також паперова, силікатна, хімічна галузі. Частка текстильної промисловості Чехії складала 80% австро-угорської шерстяної промисловості. Наприкінці 60-х років тут діяло 6 банків, 5 з яких були тісно пов’язані з віденськими. Наприкінці 80-х років виникли електротехнічна і автомобільна галузі. У XIX ст. зростали міста, створювалися нові промислові центри. У 1890 р. кількість робітників у чеських землях досягла 630 тис. У другій половині XIX ст. відбувалися зміни і в сільському господарстві Чехії. У 90-х pp. майже 50 відсотків сільських господарств володіли ділянками до 0,5 га. Малоземельне селянство розорювалося. Уряд Австрії у другій половині XIX ст., як і раніше, намагався проводити централізаторську політику, а стосовно національних меншин - примусове онімечення. Проте, зазнавши поразки у війні з Італією в кінці 50-х років XIX ст., Габсбурги змушені були повернутися до парламентаризму - рейхсрату і провінціальних сеймів. З утворенням Австро-Угорщини чеська громадськість втратила надію на перетворення Австрійської імперії на федеральну державу. Через незгоди між лідерами слов’янських народів не було створено загальнослов’янського блоку, який впливав би на уряд. Утворення Австро-Угорщини сприяло піднесенню національного руху, який набрав різних форм. Чеська буржуазія насамперед відмовилася брати участь в роботі рейхсрату, оскільки в ньому опинилася в меншості. Цим самим вона відкинула парламентську форму боротьби
З кінця 60-х pp. національний рух розвивався у формі таборів, багатоденних народних мітингів під відкритим небом, учасники яких вимагали автономії чеських земель, введення загального виборчого права, представництва робітників у сеймі тощо. У 1868-1871 pp. відбулося 143 табори, на яких були присутні 1,5 млн. чоловік. На посилення національного руху в чеських землях впливали партії. У 1860 р. тут єдиною партією була Чеська національна партія, яка об’єднувала консервативні кола міської буржуазії і великих землевласників. У 1874 р. з цієї партії виділилася Національна Свободомисляча партія. Були створені також консервативна партія, яку очолювали Ф. Палацький і Ф.Л. Рігер /старочехи/ і ліберальна, очолювана К. Сладковським і Ю. Грегром /младочехи/. Перші виступали за збереження монархії, тісне співробітництво з дворянством, проти буржуазно-демократичних перетворень. Другі відстоювали інтереси чеської промислової буржуазії і заможних селян. Вони ж вимагали перетворення легальними засобами двоєдиної Австро-Угорщини на триєдину Австро- Угорську-Чеську монархію з Габсбургами на чолі, демократичних свобод, критикували пасивну опозицію старочехів. У 1879 р. чеська буржуазія відмовилася від політики пасивної опозиції і послала своїх представників до австрійського парламенту.
