Головний зміст Конституції – домовленість між гетьманом Пилипом Орликом і його соратниками-козаками з шведським королем Карлом ХІІ як захисником і гарантом незалежності України, на підставі якої Україна відходила під шведську протекцію, а її громадяни керувалися нею у повсякденному житті. Орлик брав на себе зобов’язання щодо наступного: обмеження гетьманського самодержавства, збільшення і розгортання козачого демократизму в керівництві, зменшення соціального гноблення міщан і селян, захисту привілеїв козацького стану, збереження особливого стану запорозьких козаків, боротьби за політичне і церковне відокремлення України від Росії у випадку перемоги мазепинців і перетворення Пилипа Орлика з гетьмана у вигнанні в законного керівника нації.
Серед декларативних положень, яким присвячено преамбулу та перші три статті документу, можна виділити такі:
1) концепція етнічно-державної історії української нації, що пояснює наступні п’ять постулатів;
2) державна незалежність України;
3) православна віра як державна релігія;
4) вічність і недоторканність встановлених кордонів;
5) затвердження шведської протекції над Україною (фактично встановлення союзу двох держав);
деякі пункти документу, особливо ті, що висвітлюють проблеми простого люду і несуть в собі вирішення цих проблем, на період початку 18 сторіччя практично не мали у світі аналогів серед офіційно затверджених, але не слід забувати, що документ, підписаний П. Орликом так ніколи і не вступив в дію.
