Запорозька Січ у другій половині XVII ст. залишалася, як і за давніх часів, потужною військовою силою, невтомно боронила рідну землю від руйнівних набігів ординців та визволяла з полону тисячі українських бранців. Запорозька Січ під час Національно-визвольної війни: Запорозькій Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування.Досвід державного життя, що впродовж віків нагромаджувався на Запорожжі, був творчо використаний Богданом Хмельницьким.На визволених територіях впроваджувався козацький устрій. Запорожці брали участь у воєнних діях проти Речі Посполитої.Одначе за умовами Зборівського договору 1649 р. багато запорожців опинилося поза козацьким реєстром.Це спричинило невдоволення січовиків та загострення їхніх стосунків із гетьманською владою.Не оминув запорожців і тяжкий для України Білоцерківський договір. Не випадково січовики брали участь у виступах козацтва проти старшини й гетьмана.Напружені відносини Запорозької Січі з гетьманським урядом призвели до зміни місця її розташування.
У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу ближче до Дніпрових плавнів, неподалік гирла р. Чортомлик.Запорозька Січ, закладена в гирлі р. Чортомлик, існувала протягом 1652-1709 рр. В історичній літературі її називали Чортомлицькою.Проте й надалі стосунки Запорозької Січі з гетьманською владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів.Особливо виразно це виявилося після смерті Богдана Хмельницького, коли посилилося втручання інших держав у внутрішні справи України, розгорілася боротьба за гетьманську булаву та почала зміцнюватися влада старшини, яка часто нехтувала інтересами козацьких низів.
