Навесні 1687 р. 150-тисячна армія боярина Василя Голіцина й 50-тисячна армія Самойловича рушили на південь. Але за Великим Лугом татари підпалили степ і тим самим зробили неможливим їхнє дальше просування. Через нестачу якісної води і харчів серед козаків та солдатів почалися епідемії й хвороби. Не зазнавши поразки, вони мусили в липні повернутися на територію Полтавського полку. У відповідь на Кримський похід хан вчинив декілька набігів на українські землі. Велика заслуга в їх відсічі належала гетьману Мазепі. Виставлені ним по Дніпру лівобережні полки не допустили орду на Лівобережжя взимку 1688 р., а кількатисячне військо під командуванням полковника Новицького розгромило авангардні загони татар і змусило їх відступити. Але врятувати слобідські землі від погрому не вдалося. У червні—жовтні татари кілька разів нападали на Охтирський, Харківський та Ізюмський полки, спалили чимало сіл і містечок, захопили багато ясиру, а також худобу. У вересні—жовтні 1688 р. полк Новицького й Переяславський полк зробили спробу взяти Очаків.Одночасно готувався другий похід на Крим. Заготовлялися зброя, припаси, фураж, у гирлі р. Самари було збудовано Новобогородицьку фортецю. У квітні 1689 р. 112 тис. російських ратників і 50 тис. українських козаків під командуванням Голіцина та Мазепи рушили у Кримський похід.
