У 1678 р. Туреччина здійснила другий похід на Чигирин. Цього разу її армія налічувала до 200 тис. чол. з 117 гарматами. 9 липня вона почала штурмувати Чигирин, який обороняв невеликий гарнізон на чолі з талановитим воєначальником Іваном Ржевським. Поки гарнізон відбивав штурм, йому на допомогу пробивалися 70-тисячна армія Ромодановського і 40-тисячна армія Самойловича. Як і минулого року, козаки й ратники розгромили турок і татар на Бужинському полі, 30 липня зігнали з Кувачинських висот сильну залогу й 4 серпня наблизилися на відстань 2— 3 верст до Чигирина. На цей час фортеця зазнала великих руйнувань, загинуло багато захисників, у тому числі й Ржевський. 11 серпня турецькі сапери підірвали у трьох місцях фортечні мури нижнього міста. Зав'язалися бої на вулицях. 12 серпня командування наказало гарнізону залишити місто й відступити на лівий берег Тясмину. Почався організований відхід російсько-української армії до Дніпра. Поблизу Бужинської пристані відбулися позиційні бої, які не дали переваг жодній із сторін. 21 серпня Кара-Мустафа наказав турецькій армії відходити до Дніпра. Втрати противника в другому поході становили 30 тис, а російсько-української армії — 10 тис. чол. убитими й пораненими. Дивна пасивність російсько-української армії під Чигирином та інші дані дали підставу деяким вченим (М. Грушевський) висловити припущення про готовність царського уряду віддати Туреччині Правобережну Україну без серйозного опору.
