У грудні 1668 р. на вузькій старшинській раді гетьманом Лівобережної України обрано Многогрішного (1668—1672). Щоб вгамувати Україну, російський уряд дотримався своїх обіцянок. За умовами Глухівських статей 1669 р. підтверджувалися основні положення Березневих статей 1654 р., російські гарнізони залишалися тільки в Чернігові, Острі, Ніжині, Переяславі та Києві, воєводам заборонялося втручатись у внутрішнє життя міст і сіл, податки мали збиратися старшиною до гетьманської скарбниці. Одночасно вводилися й додаткові пункти, зокрема про зменшення козацького реєстру до 30 тис. і створення тисячного найманого війська.Многогрішний разом з нечисленною старшиною послідовно й наполегливо обстоював широку автономію України в складі Російської держави. Він різко протестував проти наміру царя віддати Київ полякам, висловлював незадоволення Андрусівським перемир'ям і небажанням Росії допомогти Україні визволити всі свої землі від польської шляхти. Гетьман вимагав надійного захисту України від ворожих вторгнень. Коли ж на його листи Малоросійський приказ не відреагував, Многогрішний почав діяти всупереч офіційній політиці російського уряду. Він наказав не пускати польських урядовців за р. Сож і самовільно увів до Гомеля козацький гарнізон. Тим самим гетьман претендував на землі, які за Богдана Хмельницького входили до складу Української держави. Многогрішний відновив зв'язки з Дорошенком і в 1671 р. направив йому на допомогу козацькі частини.
