Взимку 1665 р. повстання проти Польщі й Тетері розгорнулося з новою силою. На Північній Київщині його очолив овруцький полковник Іван Децик, на Південній — Іван Сербии, Іван Сірко та інші ватажки. їм допомагали й лівобережні козаки. У квітні 1665 р. повстанці Василя Дрозденка завдали поразки загонам Тетері під Брацлавом. Тетеря відмовився від гетьманської булави й від'їхав до Польщі.Однак обурення звірячими розправами польських військ над українським населенням було таке велике, що на початку 1665 р. на Правобережжі піднімається нова хвиля національно-визвольної боротьби. Повстанці захопили майже всі міста-фортеці Поділля, завдали цілу низку поразок польським військам.Такий перебіг подій ускладнив становище Павла Тетері. Антигетьманське та антипольське повстання набирало розмаху. До нього прилучилися запорожці й дехто з лівобережних полковників.Протягом 1664 р. на Правобережжі точилися братовбивчі бої. За участь у змові було заарештовано київського митрополита Йосифа Тукальського та архімандрита Свято-Онуфріївського монастиря Гедеона (Юрія) Хмельницького, полковника Григорія Гуляницького, яких незабаром ув'язнили в колишній столиці хрестоносців Тевтонського ордену - Мальборку (Марієнбурзі), а також Івана Виговського, якого засудили до страти і розстріляли. Каральні заходи не додали популярності Павлові Тетері. Прірву між ним та козаками поглиблювали й дії Чарнецького. Повстання ширилося.Знову на Правобережжя вступили лівобережні полки Брюховецького, але діяли невдало, а дізнавшись про вторгнення Кримської Орди, відійшли назад. У цей час козацькі частини Правобережжя вже залишилися без гетьмана, але продовжували боротьбу. Повстання на Правобережжі (1664-1665 pp.) виявило героїзм повстанців, прагнення домогтися єдності Української держави.