Наприкінці квітня, тільки-но С.Потоцький дійшов до річки Жовті Води, притоки Інгульця, як подальший шлях йому перекрило несподівано постале військо повстанців. Уже перші сутички принесли більше успіху козакам, аніж полякам. Міцно зімкнувши кільце навколо ворожого табору, Хмельницький не став марнувати час, а доклав енергійних зусиль до того, аби перетягти на свій бік козаків-реєстровців, яких коронний гетьман спрямував на Січ водою. Ф.Джеджалію, Б.Топизі та іншим однодумцям Хмельницького вдалося переконати своїх товаришів приєднатися до повсталих. Спроби Барабаша погамувати прояви непокори серед реєстровців закінчилися його арештом та ухваленням смертного вироку. Така ж доля чекала й ряд інших старшин, що аж занадто запопадливо реалізовували волю польського командування. Старшим на раді було обрано Ф.Джеджалія. Реєстрові полки вирушили на допомогу Хмельницькому.12 травня 1648 р. полки Джеджалія прийшли на берег Жовтих Вод. Тут вони в бойовому порядку пройшли мимо польського табору та прилучилися до повсталих. Наступного дня їх приклад наслідували реєстровці, які перебували під командою С.Потоцького, козаки Білоцерківського та Переяславського полків. 14 травня розпочався штурм польського табору. Уночі Потоцький спробував вирватися з оточення, але відірватися від переслідування козаків і татар йому не вдалося. На світанку 16 травня в одній із балок поблизу урочища Княжі Байраки, у верхів'ї р. Дніпрової Кам'янки, війська С.Потоцького зазнали нищівної поразки. На світанку наступного дня поляки рушили укріпленим табором по Корсунському тракту. Штурм польського табору розпочався тоді, коли він увійшов у порослу лісом і чагарником Горохову Діброву.
