Повстання 1625 р. під керівництвом Марка Жмайла було викликане боротьбою козацтва за відновлення своїх прав. За допомогу в Хотинській війні, де 40-тисячна козацька армія врятувала польське військо від поразки, польський уряд обіцяв козакам права реєстровців. Улітку 1625 р. польський уряд направив сюди каральне військо на чолі з коронним гетьманом С. Конєцпольським. На допомогу повсталим прийшов 20-тисячний загін запорожців на чолі з Марком Жмайлом, якого на Січі обрали гетьманом. 19 вересня біля озера Курукового відбувся бій, у якому обидві сторони зазнали серйозних утрат. Козацька старшина стала схилятися до компромісу з поляками, передавши гетьманську владу прихильникові угоди зі шляхтою Михайлові Дорошенку. За підсумками переговорів було підписано Куруківську угоду. У 1628 р. запорожці не визнали нового гетьмана Григорія Чорного й обрали гетьманом Тараса Федоровича (Трясила).Гетьман реєстровців Г. Чорний спробував узяти під контроль і частково розігнав багатотисячне низове козацтво, що викликало опір козаків і привело до чергового соціального вибуху. У березні 1530 р. загін січовиків захопив у Черкасах Г. Чорного і привіз його на Запорожжя. Тут на козацькій раді він був засуджений і страчений. Тарас Федорович на чолі 10-тисячного війська рушив на Правобережжя. Результат повстання вирішився в тритижневих боях з поляками під Переяславом у травні 1630 р.
