Поневолений люд з обуренням зустрів Переяславський договір. До того ж Конєцпольський порушив його: повернувшись у Бар, він заявив, що козаки повинні виконувати умови Куруківського договору, і на початку 1631 р. відправив військові частини «на лежі» в Київ, Ніжин, Бихів, Березань, Носівку, Дівицю й інші міста. Це викликало нову хвилю невдоволення. Так, ніжинські міщани й околишні селяни відмовилися впустити в місто два полки жовнірів, а коли ті спробували вдертися силою, населення зуміло відбити всі напади ворога й примусило його відступити. Повстання почалися й на Правобережжі — в Канівському й Черкаському староствах.
До повстанців, як писали путивльські воєводи, звернувся «из Запорог гетман черкаской Тарас» із закликом, щоб вони «против поляков стояли все, а на шесть тисяч не выписывались». Услід за тим Тарас Федорович знову рушив з запорожцями на допомогу повсталим.
Проте козацькій старшині різними способами вдалося не допустити основну масу реєстровців до участі в народному русі й вони мусили повернутися в Січ. Разом із ними на Запоріжжя пішов і полковник Дацько Білоцерковець з частиною реєстрових козаків.
Незважаючи на все це, події 20—30-х років переконливо довели, що запорізьке козацтво відігравало видатну роль у визвольній боротьбі українського народу. Тому сейм, скликаний на початку 1635 р. у Варшаві, підтвердив знову всі попередні ухвали про заходи, які мали на меті розрив зв'язків українського населення з Запоріжжям. Особливо заінтересовані були в цьому магнати й шляхта Східної України, звідки втечі селян набували великих масштабів.
Сейм визнав також конче потрібним спорудити фортецю на Дніпрі і поставити там залогу з піхоти та кінноти, забезпечивши її військовим спорядженням. Для цього із скарбу виділили 100 тис. злотих. Отже, панська Польща, втративши надію на реєстрову залогу, збиралася тепер поставити свій форпост біля самого Запоріжжя.
Місце для фортеці вибрали на високому правому березі Дніпра, біля першого, Кодацького, порога, де ріка круто повертає на південний захід. У липні 1635 р. фортечні роботи вже були закінчені. Кодак грізно височів над Дніпром і являв собою серйозну твердиню.
