Повстання 1625 р. під керівництвом Марка Жмайла було викликане боротьбою козацтва за відновлення своїх прав. За допомогу в Хотинській війні, де 40-тисячна козацька армія врятувала польське військо від поразки, польський уряд обіцяв козакам права реєстровців. Після повернення в Україну більшість козаків осіли на Київщині і відмовлялися виконувати феодальні повинності, не визнавали владу панів і королівських старост.
Улітку 1625 р. польський уряд направив сюди каральне військо на чолі з коронним гетьманом С. Конєцпольським. На допомогу повсталим прийшов 20-тисячний загін запорожців на чолі з Марком Жмайлом, якого на Січі обрали гетьманом. Південніше м. Крилова запорожці влаштували укріплений табір, у якому витримали жорстокий бій з королівськими військами. Однак, урядові сили продовжували відтискати їх на південний схід. 19 вересня біля озера Курукового відбувся бій, у якому обидві сторони зазнали серйозних утрат. Козацька старшина стала схилятися до компромісу з поляками, передавши гетьманську владу прихильникові угоди зі шляхтою Михайлові Дорошенку. За підсумками переговорів було підписано Куруківську угоду, за якою всі учасники повстання були амністовані, реєстр збільшувався до 6 тисяч. Ті близько 40 тис повстанців, що не ввійшли до нього, повинні були повернутися до своїх панів. Реєстровцям була визначена щорічна плата в 60 тис. злотих і виділені королівські землі. Крім того, тисяча реєстровців повинна була постійно знаходитися на Січі, щоб не допускати сюди кріпаків, які тікали від своїх панів. У свою чергу, козаки прийняли на себе зобов'язання не втручатися в релігійні справи, припинити морські походи і не вступати в зносини з іноземними державами.
