Петро Сагайдачний народився приблизно у 1570 р. у с. Кульчицях поблизу Самбора, що нині на Львівщині, у родині дрібного шляхтича православної віри "як герб на його образку натякає". Церковний пам'ятник Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря доніс до нас ім'я батька майбутнього гетьмана - Конан або, по-малоросійськи, - Конаш. Звідси Конашевич означає по батькові, а не подвійне прізвище, як гадали деякі з наших істориків. М. Грушевський вказує, що П. Сагайдачного називають "учасником молдавської й лівонської війн (1600-1601), так що мабуть ще в 1590-х роках уже був він у війську". Але не можна напевно сказати, коли точно П. Сагайдачний прийшов на Січ і, що примусило або стало безпосереднім поштовхом до того рішення. Добре розуміючи стан речей і потреби свого часу, П. Сагайдачний уже в перші часи свого перебування на Січі виявив велику політичну далекоглядність. "Ще не бувши гетьманом, а ні старшим на Запоріжжі, - пише В. Антонович, - Сагайдачний уславив себе цілим рядом добре обміркованих вдалих походів на Туреччину і Крим".У своїх працях відомі вчені В. Антонович, М. Грушевський, О. Єфименко стверджують, що гетьманом війська Запорозького П. Сагайдачний став у 1614 році, а Н. Полонська-Василенко і І. Крип'якевич - у 1616 році. Намагаючись знайти відповідь на це питання, автор статті вважає слушною думку М. Грушевського: "гетьманом чуємо Сагайдачного вперше в морським поході 1616 р., що вславився здобуттям Кафи... Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скоріше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій політиці отой самий напрям, яким визначався Сагайдачний". З розвитком Запорозької Січі, активного, наступального характеру набирає боротьба козаків проти турків і татар. Вперше ім'я Петра Сагайдачного - ватажка запорожців - стало відоме в 1606 році, коли внаслідок морського походу козаки здобули турецьку фортецю Варну, яка до того вважалася неприступною. Було захоплено 10 турецьких галер із продовольством, товарами й екіпажами. Розлючений султан наказав перегородити Дніпро біля острова Тавані залізним ланцюгом і заблокувати козаків. Проте навіть такі перешкоди не зупинили звитяжців. Уже 1607 р. запорожці провели великий похід на Кримське ханство, захопили і спалили два міста, Перекоп та Очаків.У наступному 1608 р. та на початку 1609 р. запорожці на чолі з Сагайдачним здійснили морський похід на 16 човнах - "чайках", увійшли в гирло Дунаю і атакували Кілію, Білгород та Ізмаїл. Добою героїчних походів назвали історики морські козацькі походи 1612-1614 рр., керовані Петром Сагайдачним. Козацькі "чайки" завдали немало відчутних ударів могутньому турецькому флоту. Інколи із Січі виходило понад 300 "чайок", в яких розміщувалося до 20 тис. козаків. Д. Яворницький, описуючи битви запорожців на "чайках" із турецьким флотом, зазначив: "Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких походів на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро КонашеПомер Петро Конашевич Сагайдачний 20 квітня 1622 р. у Києві. вич Сагайдачний".Після 1616 р. козаки здійснили ще цілий ряд морських і сухопутних походів.
