Козацтво було впливовою силою у польсько-турецьких відносинах. Одним із плацдармів протистояння Османської імперії та Речі Посполитої була територія Молдовського князівства. Влітку 1620 р. турецько-татарські війська зійшлися з польською армією поблизу Ясс. І межі Валахії і Молдови вторглося 80-тис. військо під командуванням Іскандера-паші. У польській армії під командуванням коронного гетьмана С. Жолкевського був невеликий козацький загін (у складі нього були чигиринський сотник М. Хмельницький з сином Б. Хмельницьким). На допомогу полякам підійшов молдавський господар Граціон. Десятого вересня 1620 р. противники зійшлися поблизу с. Цецори. Польське військо зазнало поразки. У битві загинули С. Жолкевський і М. Хмельницький, а Б. Хмельницький, польний гетьман Конєцпольський та ін. польські воєнначальники потрапили у полон. Скориставшись перемогою, турки і татари спустошили Поділля і Галичину.
Після Цецорської битви Річ Посполита і Османська імперія розгорнули широкомаштабну підготовку до збройного вирішення суперечностей у Північно-Західному Причорномор’ї та Молдові.
Наприкінці серпня 1621 р. турецько-татарська армія у складі 200 тис. чол. вирушила під стіни Хотинської фортеці, щоб оволодівши нею, рушити на Кам’янець-Подільський, Львів. Цей задум передбачав оволодіння Поділлям і Галичиною аби покінчити з польським впливом у Молдові. Турецьку армію очолив сам султан Осман ІІ. Річпосполитською армією командував польний гетьман литовський Карл Ходкевич. У її складі були не лише польські, а й білоруські, німецькі, угорські частини. На козацькій раді 15-17 червня 1621 р. у Сухій Діброві на Черкащині, запорожці ухвалили рішення теж виступити проти турків. Козаки змістили з гетьманства Якова Бородавку і Петра Сагайдачного, котрий тільки повернувся з посольства до Варшави і був прихильником Речі Посполитої у цій війні. 24 серпня 1621 р. козацьке військо з’єдналося з польською армією. Після кількаденних боїв козаки перейшли у контрнаступ і, увірвавшись до табору ворога, знищили майже всі гармати. Втративши близько 80 тис. чол. і не досягнувши успіху, турецьке командування розпочало мирні переговори. Хотинська битва тривала до 23 вересня і завершилася перемогою об’єднаної українсько-польської армії. Внесок Війська Запорозького у перемогу над Османською імперією під Хотином був вирішальним.
9 жовтня 1621 р. – укладено Хотинський мирний договір, за яким припинялася польсько-турецька війна і між Османською імперією та Річчю Посполитою відновлювався довоєнний кордон. Кримське ханство і Туреччина зобов’язувались не нападати на українські та польські землі.
