З метою стримування агресії Туреччини і Кримського ханства та перенесення боротьби на їхню територію козаки успішно здійснювали морські походи на прибережні міста цих держав. В ході морських експедицій відпрацьовувалась тактика бою, в основі якої лежало максимально можливе використання козаками маневру, швидкості і несподіваності удару. Перша чверть ХVІІ ст. відзначалася найбільшою активністю козаків на морі. За дослідженнями В.І. Сергійчука, упродовж 1600-1620 рр. козаки здійснили такі походи: 1602 – переможний бій з турецькою екскадрою біля Кілії, 1603 р. – біля Ізмаїла, у 1606 р. – Кілії, Білгорода, Варни, Кафи, у 1607 р. – біля Очакова. У 1608 р. – морський похід на Перекоп, у 1609 р. – на Кілію, Їзмаїл, Білгород, у 1612 р. – на Газлев, Бабадаг, Варну, Месембрій, у 1613 р. – «два походи на чорноморські міста Криму», у 1614 – взяття Трапезунда і Синопа. У 1615 р. були спалені околиці Стамбула, у 1616 р. – переможний бій з турецькою екскадрою в гирлі Дніпра і взяття Кафи, Трапезунда, Синопа. У 1617 р. знову спалені околиці Стамбула. У 1619 р. – похід на Тягиню, а в 1620 р. – на Варну.
В ході комбінованих атак із суші і моря козаки захоплювали турецькі прибережні фортеці. Флотилії козацких чайок неодноразово громили флот, спустошували узбережжя Туреччини і таким чином на деякий час убезпечували українські землі від чужинських наскоків. Ця військова діяльність козацтва підносили його міжнародний авторитет як сили, яку не спроможна здолати могутня тоді Османська імперія.
Ведучи мову про боротьбу козацва з турецько-татарською агресією, необхідно підкреслити, що в ній уславився гетьман П. Сагайдачний. У 1618 р. він з усім Військом Запорозьким вступив до «Ліги християнської міліції» – міжнародна союзу європейських країн для боротьби з турецькою агресією. Прославив себе П. Сагайдачний і як керманич героїчних морських походів, особливо 1606, 1613-1616 та 1620 років.
