Козацтво, як і більшість європейських держав було втягнуте у Тридцятирічну війну. Зокрема, 4 тис. козацьке військо у 1635-1636 рр. воювало в Німеччині та Франції в складі австрійської армії.
22 листопада вони розбили під с. Стрипкою війська семигородського господаря Юрія Ракоція. До козаків пристали закарпатські селяни й почали визволяти села від ворожих загонів. Разом із ними запорожці наприкінці листопада взяли в облогу Кошице, Пряшів та інші міста.
Після вступу Франції у війну з Іспанією у 1635 р. австрійський імператор знову запросив на допомогу українських козаків. Вони успішно діяли в тилу французьких військ, громили загони фуражирів і частини, що відстали. Запорожці сприяли успіхові союзницьких військ, внаслідок чого французька армія була змушена залишити Бельгію. Наступного року загальна чисельність українських легіонерів на європейському театрі воєнних дій зросла до 6 тис. чол. їх очолював досвідчений у воєнних справах Павло Носковський.
На початку 1636 р. вони змусили французькі підрозділи залишити частину Люксембургу. Розквартирувавшись на визволеній території, українські козаки спільно з хорватами робили регулярні рейди у французьку провінцію Шампань, громили ворожі загони й брали військову здобич.
Підсумком участі козаків у Тридцятирічній війні було підвищення його авторитету як суттєвого чинника міжнародних відносин, набуття козацтвом військового досвіду, знайомство з європейськими зразками військового мистецтва.
