У поході Дмитра ІІ на москву в його війську також були козацькі загони. На початку червня 1608 р. польсько-козацьке військо з претендентом на Московський престол підійшло до Москви. Та штурмом оволодіти містом не вдалося і військо відійшло до Тушина. Взимку 1608 р. більшість їх відійшла в Україну, перезимувала, а навесні разом з військом Дмитра II з боями пройшла від Орла до Москви. До них прибували все нові й нові підкріплення і в червні 1608 р. у Тушинському таборі Дмитра II нараховувалось вже 13 тис. українських, або як їх називали, запорозьких козаків.
Дмитрій ІІ залишив табір і польський король Сигізмунд ІІІ у вересні 1609 р. пішов походом на Москву з метою захоплення престола для свого сина Владислава. Боярський ставленик Василій Шуйський залишив престол і знатне боярство в серпні 1610 року визнало царем Владислава. Народне ополчення під керівництвом старости Нижнього Новгорода Кузьми Мініна переросло і велику армію, яку очолив князь Дмитрій Пожарський. у червні 1611 р. Сигізмунд III направив на допомогу обложеним в Москві 15-тисячний козацький корпус. Його прибуття до Москви прискорило розпад ополчення. Всього ж на території Московщини влітку 1611 р. діяло ЗО тис. козаків під командуванням Будила і Струся. В серпні 1612 р. королівське військо було розбите, а 26 жовтня була звільнена від польських військ Москва.
У війську польського короля, яке облягло в 1609 р. Смоленськ, козацтва налічувалось до 50 тис. У московській кампанії 1611-1613 рр. лише на офіційній королівській службі числилось 30 тис. козаків, а у війську, яке Петро Сагайдачний 1618 р. повів на Москву, щоб визволити з турецької облоги королевича Владислава, їх було близько 20 тис. (за Н. Яковенко).
