Становлення багатьох галузей наукового знання являє собою гетерогенний і гетерохронний і, більше того, розірваний у часі процес. Це, як правило, пояснюється що відбуваються в світі великими суспільно - історичними подіями, які суттєво впливають на зміст і напрям наукового розвитку. Однак воно, один раз виникнувши, продовжується в силу нестримність руху самої людської думки. Педагогічна думка, вперше викладена в праці Яна Амоса Коменського «Велика дидактика» в 1657 р., поклала початок розвитку педагогічної теорії і цілеспрямованої організації шкільного навчання. Ця праця можна розглядати і як першу передумову тривалого суперечливого становлення педагогічної психології протягом більш ніж 250 років, бо тільки в кінці 19 в. вона почала оформлятися як самостійна наука. Весь шлях становлення і розвитку педагогічної науки може бути представлений трьома великими етапами: Перший етап (з середини 17 ст. і до кінця 19 ст.). Перший, предпосилочний, етап характеризувався, з одного боку, домінуванням механістичних уявлень І. Ньютона, еволюційних ідей Ч. Дарвіна, асоціативним поданням психічного життя, сенсуалізму Дж. Локка, -- розвиває з давніх часів вченням про те, що основу психічного життя складають почуттєві враження. З іншого боку, це етап переважно умоглядних, логічних побудов, заснованих на спостереженні, аналізі і оцінці педагогічної дійсності, але ще немає свого самостійного методу. Другий етап - експериментальний (з кінця 19 ст. до середини 20 ст.). Про самостійності педагогічної психології як науки, що формується в цей основний для її становлення період, свідчить не тільки використання тестової психодіагностики, широке поширення шкільних лабораторій, експериментально - педагогічних систем і програм, виникнення педології, воно і спроби наукової рефлексії освітнього процесу, його суворого теоретичного осмислення, реалізація чого почалася на третьому етапі розвитку педагогічної психології - з 50 - х років. Підставою для виділення третього етапу - теоретичного осмислення, психологічного обгрунтування численних концепцій - розвитку педагогічної психології є створення цілої низки власне психологічних теорій навчання, тобто розробка теоретичних основ педагогічної психології. Усе різноманіття теорій цього етапу, мало один спільний момент - рішення задачі теоретичного обгрунтування теорії, найбільш адекватної, з точки зору їх авторів, вимогам суспільства до системі навчання. Відповідно формувалися певні напрямки навчання. У рамках цих напрямків виявилися і спільні проблеми: активізація форм навчання, педагогічне співробітництво, спілкування, управління засвоєнням знань, розвиток учня як мета і ін. У цей період формування передумов переходу педагогічної психології на нову стадію свого розвитку з використанням комп'ютерної техніки співвідноситься з рішенням глобальної проблеми переходу людства в 21 ст. - Вік Людини, століття гуманітарної епохи, де розвиток людини - вільного користувача і творця нових інформаційних технологій забезпечує йому свободу дій у новому постіндустріальному, інформаційному просторі.
