Північна війна Наприкінці XVII ст. Росія була відірвана від морів, що негативно впливало на економічний і культурний розвиток. Петро І 19 серпня 1700 р. почав війну проти Швеції за вихід до Балтійського моря, що дістала назву Північної. У цій війні Україна не мала прямих інтересів. Незважаючи на це, цар Петро І вимагав від України для війни матеріальних і людських ресурсів: українські козаки воювали проти шведів далеко за межами України. В Україні розміщувалося багато московських військ, які грабували і гнобили її населення.
Воєнні дії почалися в 1700 р. між Швецією і Данією та королем Августом ІІ. Незабаром датські війська зазнали поразки і Данія уклала мир зі Швецією (7 серпня 1700 р.). Потім у війну вступила Росія. Але погано озброєне і непідготовлене російське військо 19 листопада 1700 р. під Нарвою було вщент розгромлене шведами. Перед цим за наказом Петра І 12 тис. козаків на чолі з наказним гетьманом Обидовським пішли під Нарву. Але коли козаки дійшли тільки до Пскова, битва закінчилася, і вони провели на холодній півночі зиму, жили у холоді й голоді, багато з них загинули або стали інвалідами.
Перехід Мазепи на бік Карла ХІІ
Однією з причин, що зумовили спрямування Карлом ХІІ своїх військ в Україну, був перехід гетьмана Мазепи та його найближчих прихильників на бік шведів.
Мазепа й козацькі старшини дедалі більше переконувалися, що царський уряд не зважає на інтереси України, накладає на неї дедалі більший тягар, веде лінію на повну ліквідацію політичної автономії Гетьманщини. У цих умовах вони шукали виходу, щоб забезпечити незалежність України і, відповідно, зберегти українську державність та своє панування, свою владу.
На цьому ґрунті в Мазепи й визрів план зберегти незалежну Українську державу з допомогою шведського короля. Але, на жаль, оригінальних, цілком вірогідних документів про відносини Мазепи з Карлом ХІІ не знайдено.
У 1708 р. Мазепа і Карл ХІІ уклали договір. За цим договором шведський король зобов’язувався обороняти Україну й задля цього негайно висилати помічні війська, які будуть в Україні доти, доки вона потребуватиме їх. Частина старшини не підтримувала планів Мазепи і сповістила про ці плани царю. Зокрема, це були генеральний суддя Василь Кочубей і полтавський полковник Іван Іскра. Але Петро І вважав це наклепом на гетьмана, і за його наказом вони були закуті у кайдани і передані Мазепі. 14 листопада 1708 р. у таборі біля м. Борщагівки на Київщині їм було відтято голови. Карл ХІІ сподівався, що в Україні його війська, як обіцяв Мазепа, дістануть підтримку населення, продовольство, але ці сподівання були марними. Міщани, козацтво, інші верстви населення зустріли шведів вороже. В Україні почалася партизанська боротьба проти шведських військ. Шведи зазнали значних втрат. За наказом Петра І на території України були проведені каральні акції.
Коли шведські війська вступили на Лівобережжя, Мазепа 24 жовтня 1708 р. із загоном козаків (приблизно 5 тисяч) покинув свою резиденцію в Батурині, перейшов на правий берег Десни і через кілька днів прибув до табору шведських військ поблизу м. Макошина.
Дізнавшись про такий вчинок Мазепи, Петро І наказав О. Меншикову спалити Батурин і видав наказ про зміщення Мазепи з посади гетьмана, а духівництво прокляло і навічно піддало Мазепу анафемі.
