Питання періодизації історії науки про зв’язки з громадськістю стало актуальним для українського наукового контексту на початку ХХІ ст. Саме тоді в Києві було вперше виявлено увагу до цього напряму наукового пошуку на теренах соціальної комунікації, що швидко почала розвиватися в Україні. Історія зв’язків з громадськістю давно, системно й плідно досліджується як за кордоном, так і в Україні.
Історія як наука вимагає, серед іншого, власного предмета та періодизації. Питання предмета ставить перед дослідником дилему. Одне з можливих рішень — включати до аналізу тільки власне “зв’язки з громадськістю” як діяльність, що з’явилася у другій половині ХІХ ст., почала набувати сталих організаційних форм наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. та стала однією з найпоширеніших напрямів соціальної комунікації у середині ХХ ст. Друге — починати дослідження історії цього явища як такого, що відбувалося і навіть було досить поширеним за багато століть до того, як з’явився термін “зв’язки з громадськістю” і перші наукові праці про цю діяльність.
Визнання існування питання про періодизацію історії науки про зв’язки з громадськістю відразу викликає суперечності. Сама ця історія починається від перших спроб запровадити з допомогою комунікації контроль над поведінкою людей, підкорити цю поведінку своїй волі.
