Імморалізм, аморалізм — еститичний принцип, що виправдовує егоїзм, індивідуаізм; негативне ставлення до загальнолюдських моральних цінностей. В качестве представителей Имморализма в новой философии можно назвать Ф. Шлегеля и Ф. Ницше. Шлегель, развивая теорию романтической поэзии, пришел к утверждению, что художник, поднимающийся в процессе творчества над низменным к бесконечному, становящийся гениальной личностью, устами которой говорит божество, не подвластен никаким нравственным ограничениям, никаким преградам, кроме тех, которые ставятся его собственной личностью, его «я», субъектом. Ницше, популяризовавший термин Имморализм, также исходит из культа личности.
ПЕРЕОЦІНКА ЦІННОСТЕЙ
Вираз із книги німецького філософа Ф. Ніцше "Воля до влади. Спроба переоцінки всіх цінностей" (1895).
Вживається у значенні: докорінний перегляд переконань, ревізія поглядів, теорій, що досі не викликали заперечень
Нігілізм — заперечення цінностей або заперечення усталених суспільством норм , принципів , законів.
Еріх Фромм запропонував підходити до нігілізму як до одного з механізмів психологічного захисту.
Поняття нігілізм також аналізується Райхом. Він писав про те, що тілесні характеристики (стриманість і напруженість) і такі особливості, як постійна посмішка, зверхня, іронічна і зухвала поведінка, — це все залишки дуже сильних захисних механізмів в минулому, які відокремилися від своїх вихідних ситуацій і перетворилися на постійні риси характеру, які проявляються як «невроз характеру», однією з причин якого і є дія захисного механізму — нігілізму
Основа життя, за концепцією Ніцше, – це воля. Життя є проявом волі, але не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а конкретної, визначеної волі – волі до влади. Життя для мене, підкреслює Ніцше, тотожне інстинкту зростання, влади, накопичення сил, зміцнення існування; якщо відсутня воля до влади, істота деградує.
Намагаючись звести різні якісні стани психіки до єдиної основи, Ніцше вводить поняття "воля до влади". Від психологічного трактування цього поняття він згодом переходить до онтологічної його інтерпретації, а також прагне на цій основі філософськи обґрунтувати культ надлюдини. Вчення Ніцше про надлюдину ґрунтується на таких положеннях: по-перше, цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається вона з рівнем "волі до влади"; по-друге, існує природна нерівність людей, обумовлена відмінністю їхніх життєвих сил та "волі до влади"; по-третє, сильна людина, природжений аристократ, є абсолютно вільним і не зв'язує себе ніякими морально-правовими нормами. Свій ідеал надлюдини Ніцше втілив у книзі "Так говорив Заратустра".
