Кант пройшов у своєму філософському розвитку дваетапи: "докритичний" і "критичний"(Ці термінивизначаються роботами філософа "Критика чистогорозуму", 1781 рік; "Критика практичного розуму", 1788 рік;"Критика здатності судження", 1790 рік)
I етап(до 1770 року) - Кант розробляв проблеми, які булипоставлені попередньою філософською думкою. Крімтого, в цей період філософ займавсяприродничонауковими проблемами:
розробив космогонічну гіпотезу походження Сонячноїсистеми з велетенської первинної газовоїтуманності("Загальна природна історія і теорія неба", 1755 рік);
намітив ідею генеалогічної класифікації тваринного світу,тобто розподіли різних класів тварин по порядку їхможливого походження;
висунув ідею природного походження людських рас;
вивчав роль приливів і відливів на нашій планеті.
II етап(починається з 1770 або з 1780-х років) -займається питаннями гносеології(процесом пізнання),роздумує над метафізичними тобто загальнофілософськими, проблемами буття,пізнання, людини, моральності, держави і права,естетики.
Аналізуючи підвалини розуму в своїх трьох книгах Кант поставив собі в заслугу “коперніканський переворот” в філософії (Копернік довів, що не Земля, а Сонце в центрі системи, і Земля обертається навколо нього, як і всі планети). До Канта вважали : пізнання формується у людини за рахунок того, що вона все сприймає, що діє на неї. Тому вона пізнає. Кант довів, людина пізнає те і на стільки, що і на скільки здобуде своєю активністю, своїми діями. Ніяке середовище знання не дає. Людина сама рухає себе. Вона задає природі запитання і заставляє її відповідати. Він ввів принцип активності в пізнанні. Кантівський “коперніканський переворот”, поставивши на перший план думку, а не предмет, активне-творче діяння, а не пасивне споглядання, оказав значний вплив на розвиток філософії.