Патристика (лат. pater - батько) - сукупність теологічних, філософських, політико-соціологічних доктрин християнських мислителів II-VIII вв. (т. з. батьків церкви). У межах патристики розрізняється:
Ø Східна патристика: Климент Александрійський, Ориген, Іоанн Златоуст. Це, переважно, теологічна філософія.
Ø Західна патристика: Тертулліан Квінт Септілій (160 - 220), Августин Блаженний. Основна тема - взаємовідносини філософського Знання і Віри.
У східній патристиці підкреслюється компонент Віри, тлумачення Священного писання. У західній патристиці більш розвинута проблема Знанння-Віра. Тертулліан писав: "Христианська догматика не може бути раціональною", "Вірую, тому що абсурдно", - тобто в це можна тільки вірити, не можна осмислити.
З 4 до 7 ст. христ-во розвивається, а з 7ст. воно законстініває. У 5ст. Констянтин розділив Рим.імп-ю на 2 частини: Зах. зі стол. у Римі, Сх. зі стол. у Візантії – катол. і правосл.
Вселенські Собори (з»їзди священиків),на яких визнач-ся із Св.Трійцею,із Євангеліями,складають Новий Завіт і т.д. Деякі Всел.Собори назив-ся Кривавими соборами,коли не могли дійти згоди,вирізали одну зі сторін.