А) Архітектура Стародавнього Риму – одна із найбагатших у всьому світі і вона гідна того, щоб займати передові місця в світовій культурі. Архітектура, чи зодчество,— мистецтво будувати будинки і їхні комплекси, призначені для повсякденних запитів приватного, громадського життя і діяльності людей. Будь-який будинок укладає в собі життєво необхідне просторове ядро — інтер'єр. Його характер, виражений у зовнішній формі, визначений призначенням, умовами життя, потребою в зручності, у просторі і волі руху. Зв'язана у своєму розвитку з постійно мінливими матеріальними потребами людини, з розвитком науки і техніки, архітектура є однієї з форм матеріальної культури.
В етрусків римляни запозичили аркове склепіння, у греків – стоєчно балкову ордерну систему. Видозмінивши ордер для додання йому більшої декоративності, римляни ввели в архітектуру напівколони й пілястри Римська аркада являє собою сполучення грецької колони, поставленої на п'єдестал, з етруською аркою.Особливе місце в розвитку будівництва в Древньому Римі на ряді із застосуванням природного каменю, обпаленої цегли та дерев'яних ферм займає широке використання бетону. Бетон, виготовлений на натуральному в'язкому, був високоміцним і водостійким.Амфітеатри в Римі призначалися для масових видовищ. На них були площадки – арени для гладіаторських боїв. Перший кам'яний амфітеатр побудований в 25 р. до н.е. Арени мали довгасту форму з виходом з обох кінців її. З акведука арена могла наповнюватися водою для проведення спортивних змагань. Навколо арени амфітеатром розташовувалися ряди місць для глядачів.Колони давньогрецьких ордерів дійсно відбивали характер виконуваної ними роботи – напружнілих від навантаження опор, але вже в Древньому Римі вони перетворилися в декорацію, прикрашаючи стіни з арковими прорізами, самостійно сприймаючи навантаження. Тут ''конструктивна неправда'' диктувалася бажанням, використовуючи звичну ордерну мову, масштабно розчленувати обсяги нових грандіозних споруд, зробивши їх порівнянними з людиною. Новими спорудами, у яких виявився геній римських зодчих, є амфітеатри, тріумфальні арки терми акведуки укріплення. Житла. Тип житлового будинку римляни запозичили від етруськів. Будинок являв собою групу житлових приміщень, згрупованих навколо дворика атріуму Житлові будинки римлян періоду II-IV ст. н.е. удосконалювалися по плануванню й об'ємній побудові. Переважали одноповерхові будинки, побудовані з каменю. Внутрішнє оздоблення будинків римської знаті звичайно складалося з облицювань стін мармуром, підлоги покривалися мозаїкою, а зводи штукатурилися. Стіни розписувалися фресками, у тому числі гарячим способом восковими фарбами (енкаустика). У дворахулаштовували невеликі фонтани, установлювали скульптури.
Б)Втіленням могутності й історичної значущості імператорського Риму були тріумфальні спорудження, що прославляють військові перемоги Риму. Тріумфальні арки і колони зводилися не тільки в Італії, але й у провінціях на славу Риму. Римські спорудження були там активними провідниками римської культури, ідеології. Арки споруджували по різних приводах — і на честь перемог, і як знак освячення нових міст. Однак їхній первинний зміст зв'язаний із тріумфом — урочистим ходом на честь перемоги над ворогом. Проходячи через арку, імператор повертався в рідне місто вже в новій якості. Арка була границею свого і чужого світу.
Центром торговельного і суспільного життя Риму був форум Романум – площа, навколо якої розташовувались культові та громадські споруди: Табулярій (державний архів), храм Сатурна, храм богині Конкордії, базиліка Юлія. Для римської культової архітектури типовим був храм Вести, що мав округлу форму з колонами. Своєрідними були й погребальні споруди – мавзолеї, колумбарії, які мали різноманітні архітектурні форми – у вигляді вежі, хлібного кошика, піраміди тощо.
Римляни запозичили в етрусків типи їхніх храмів, уводячи в їхню композицію тосканський ордер з антаблементом, що складається з одного архітрава. Для покриття храмів застосовувалися сильно виступаючі двосхилі дахи. Пізніше для оздоблення храмів використовувалися елементи іонічеського й коринфського ордерів. Пам'ятником храмової архітектури є Пантеон, або «Храм всіх богів» (рис. 17,1.), споруджений у Римі на початку 2 ст. н.е.
Круглий храм Сівілли (чи Вести) у Тіволі (I ст. до н.е.), під Римом, оточений коринфськими колонами. Фриз прикрашений рельєфами із зображенням традиційного римського мотиву — бичачих черепів, «букраніїв», з яких звисають важкі гірлянди. Це був символ жертвоприношення і пам'яті. Ордер у таких храмах вирізнявся твердістю малюнка і сухуватістю: колони утратили властиву їм у Греції пластичність. Грецький круглий периптер звичайно мав східчасту підставу і був розрахований на круговий огляд. Храм Сівілли в Тіволі, як і етруські храми, поєднує фронтальну строго симетричну подовжню осьову композицію і круглу. Вісь храму підкреслена парадним входом з розташованими перед ним сходинками, дверима і вікнами. Масивна, зі склепінними прольотами основа храму в Тіволі створює перехід від кам'яного обриву скелі, що він мальовничо завершує, до витонченої круглої ротонди коринфського ордера з легким фризом з гірлянд. Піднятий на високу основу, гармонічний по пропорціях, зі стрункою і строгою колонадою, наповненою світлом, храм домінує в пейзажі. Його спокійні гармонічні форми контрастують з бурхливим каскадом водоспаду.
В)В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.Римська архітектура не може зрівнятися в художній чарівності з грецькою, але вона грандіозна, дуже ефектна і по своїй інженерно-будівельній техніці іде далеко вперед від простої балкової конструкції грецького храму. В ній вперше з’являється конструкція зводів. Типи римських споруд різноманітні, світські не менш значимі, ніж культові, і багато з них утвердилось в світовій архітектурі на століття. Це, наприклад, тип базиліки із склепінним перекриттям, який в результаті ліг в основу християнських церков (в Римі базиліка була світською спорудою); це потужні акведуки – багатоярусні кам’яні мости, які несуть водопровідні труби; це пишні тріумфальні арки, які споруджували в честь військових перемог. В І і ІІ ст. були збудовані знаменитий Колізей – амфітеатр, що поміщав десятки тисяч глядачів, де проходили гладіаторські бої і цькування тварин, і грандіозна купольна ротонда – Пантеон, “храм всіх богів”, в якому вперше образний акцент був перенесений із зовнішнього вигляду на внутрішній простір храму.
Римляни вперше стали будувати «типові» міста, прообразом яких явились римські військові табори. Прокладалися дві перпендикулярні вулиці — кардо і декуманум, на перехресті яких зводили центр міста. Міське планування підкорялося строго продуманій схемі.
