у 367 р. до н.е. було запропоновано закон двох народних трибунів. Гая Лицінія Сталона та Луція Секстія Латирана який значною мірою залагоджували земельну питання. Згідно з ним: кожна родина могла володіти не більш ніж 500 югерами землі, боржникам дозволялося виплачувати борг у 3 прийоми, серед 2 консулів що обрилася щорічно 1 мав походити з плебеїв. у 326 р. до н.е. згідно з законами Пателія-Папія було скасовано боргову кабалу для римських громадян. від тоді громадяни відповідали за несплату боргів своїм майном, а не власною особою. цей закон має чинність лише на території Італії, у провінціях він не діяв. остаточна боротьба між плебеями та патриціями завершилася у 287 р. до н.е. коли за законами Гортензія рішення плебісциту набували чинності без затвердження сенату. у наслідок завершення цієї боротьби обидва стани зрівнялися в правах та об’єдналися в єдине суспільство. римський народ став більш згуртований. плебеї отримали доступ до магістратур і в сенат. добилися політичної і громадянської рівності. римська була аристократичною, вона забезпечувала привілейоване становище знатної багатої верхівки, державними органами були: народні збори, сенат, магістратури. сенат і магістрати – органи реальної влади нобілітету. 3 види народних зборів: центуарні (обирали вищих посадових осіб), трибутні ( обрали нижчих посадових осіб, куріатні (вводили на посаду осіб, обраних іншими зборами), народні збори скликался на розсуд магістрату.він міг їх перервати. консули були вищими магістратами. особливе місце серед магістрів посідали плебейські трибуни, їхнє право вето відігравало значну роль в період завершення боротьби плебеїв за рівність. потім у міру зростання сенату активність плебейських трибун почала зменшуватись.
