В античній історіографії склалось три основних напрямки в оцінці діяльності Александра :апологетичні прихильники якого звеличували подвиги і доблесть александра,його благородство,великодушність та інше,негативне,послідовники якого бачили в александрі тирана,східного деспота,жорстокого і несправедливого. третій напрямок повязують з філософською школою перипотеків-учнів арістотеля,які позитивно оцінюють діяльність александра в перші роки,коли він дотримувувався порад свого вчителя ,але пишуть про псування вдачі царя в міру зростання його влади.вже в епоху еллінізму в єгипті виникає чисто літературна традиція мало пов’язана з реальною діяльністю александра(роман Псевдоклісфена).Образ александра вплітається у фольклор самих різних народів.Про грандіозні справи александра і про слабкість людей висловивс філософ Фалерський який очолив Афіни.Клісфен,Птолемей Плутарх «Порівняльні життєписи»,Аріан Флавій,діадор Сицилійський «Історична бібліотека»( 16 17 18 кники), Курцій Руф винить Пармініона а не Александра…Бомбей Прох критикує Александра,Дрозін Йоган Густах «історія еллінізмі в трьох томах». Е Мейер «Александр македонський абсолютна монархія» Ф Шахермаєр поділив правителів на 2 категорії :раціонали і егоїсти. М Уіллєр «Пламя над Персеполем» Джон Робінсон вважав македонського першим інтернаціоналістом.
