Це були укріплені торговельні та військово-адміністративні пункти на пн. узбережжі Чорного моря, засновані в 13-15 ст. купцями Генуї. Першою генуезькою колонією в Пн. Причорномор'ї була Кафа (Феодосія), де генуезці оселилися у 2-й пол. 13 ст. За підтримки Візантії вони намагалися монополізувати торгівлю на Чорному морі. В 1357 генуезці захопили Чембало (Балаклаву), 1365 - Солдайю (Сурож, тепер Судак), пд. і сх. узбережжя Криму, де згодом виникла нова колонія генуезців - Боспоро (на місці теперішньої Керчі). Одночасно вони утвердились в гирлі Дону (колонія Тана) і на Кавказі та були підпорядковані Кафі, яка стала торг. і ремісничим центром. В генуезьких колоніях розвивалися різні ремесла, зокрема суднобудування. Через Кафу проходила транзитна торгівля багатьма товарами. Важливою статтею генуезької торгівлі були невільники кавказького і слов’янського походження. Перетворивши Кафу на невільницький ринок, генуезці цим стимулювали грабіжницькі наскоки кримських татар на укр. землі. Етнічний склад населення колоній був дуже строкатий: там жили слов'яни, вірмени, греки, сарацини (араби), волохи, караїми, татари. Генуезців було мало. Але саме вони обіймали там усі адм. посади. Генуезці не тільки займалися торгівлею, а й володіли великими зем. угіддями, жорстоко експлуатуючи місцеве населення. Така політика часто призводила до повстань, лише протягом XV століття їх було п’ять, в 1454, 1456, 1457, 1463 роках.
Ситуація в італійських колоніях значно погіршилася в другій половині XV століття. Вирішальним став 1453 рік, коли турки захопили Константинополь і чорноморські протоки. Шлях з факторій до Генуї було відрізано. Після падіння Візантії Генуя, ослаблена Європейськими війнами не спромоглася захистити свої колонії, і поступилася чорноморськими володіннями своєму банку Сан-Джорджо (банк Св. Георгія). Міжнародне положення колоній погіршилось: посилився військово-політичний тиск Кримського ханства, Османської імперії, загострилися відносини з князівством Феодоро в Криму. У 1475 р. Генуезькі колонії були завойовані османськими військами під командуванням паші Гедика Ахмеда і включені до складу Османської держави. Захопивши Кафу, турки перейменували її в Кефе (Кеффе) і перетворили на свій головний опорний пункт на Кримському півострові. Тут знаходилася резиденція намісника турецького султана в Криму.Так завершився період двохсотрічної італійської колонізації півострова.
