пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


47. Соціально-економічний розвиток України в другій половині ХІV - першій половині ХVІ ст.

За польсько-литовської доби відбулися помітні якісні зрушення як в економічній, так і соціальній царині.

Кількісне зростання феодального землеволодіння суп-роводжувалося якісними змінами у формах організації праці. У XIV—XVI ст. прогресував розвиток товарно-гро¬шових відносин, бурхливо зростав ринок сільськогоспо¬дарської продукції. За цих умов, намагаючись адекватно реагувати на потреби внутрішнього і зовнішнього ринку, феодали перетворили свої земельні володіння на фільвар¬ки — багатогалузеві господарчі комплекси, що базували¬ся на постійній щотижневій панщині залежних селян та були орієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча і зберігали значні риси натурального господарства.

За польсько-литовської доби поглибився суспільний поділ праці, активізувалася урбанізація. У XIV—XV ст. міста України в основному ще зберігали феодально-аг¬рарний характер. Водночас за міськими мурами відбу¬валися значні зрушення, зароджувалися та прогресували нові явища та процеси: поглиблювалася спеціалізація ре¬місництва, набули поширення ярмарки, виникли фахові ремісничі об’єднання — цехи, виникають перші зародки мануфак¬турного виробництва. У містах запроваджено Магдебур¬зьке право. Українські землі знову потрапляють на орбіту актив¬них торговельних відносин. Після падіння Константино-поля активізувався експорт зерна в Західну Європу, крім того, через Львів проходив єдиний шлях торгівлі Європи зі Сходом. На українському ґрунті з XV ст. дедалі більше приживаються елементи нової торговельної культури — набуває поширення продаж товарів у кредит, під заста¬ву, укладаються торгові контракти, з’являються векселі, зароджується іпотечна система (земля здавалася під зас¬таву).

Зрушення в економіці XIV—XVI ст. були тісно пов’я¬зані з соціальними процесами. В соціальній сфері україн¬ських земель активно формувалися станова організація суспільства на підставі юридично визнаних прав, приві¬леїв та обов’язків. На вершині соціальної ієрархії перебував військово-службовий стан (шляхта), до якого належали представни¬ки з різних соціальних груп, що несли військову службу в князя і могли утримувати себе під час походів. Форму¬вання шляхти тривало від XIV до XVI ст. За цей час вона пройшла шлях від соціально-неоднорідної, юридично невизначеної, відкритої верстви до консолідованого, чітко окресленого законодавчо, майже замкнутого привілейо¬ваного стану. Своєрідним стрижнем шляхетського стану в українських землях, які входили до Великого князівс¬тва Литовського, були майже ЗО княжих родів литовсь¬кої та давньоруської династій (Острозькі, Вишневецькі, Збаразькі, Корецькі). Місце і роль цієї групи в соціаль¬ній структурі визначалися знатністю походження та ве¬ликою земельною власністю. Наступною ланкою шляхетської ієрархії були пани. До цієї категорії шляхти належали члени великокнязів¬ської ради (пани радні) та найзаможніші феодали, які у воєнні походи виїжджали не в складі повітової шляхти, а окремо зі своїми загонами під власними корогвами (пани-хоруговні). Князі та пани утворювали порівняно нечисленну елітну, аристократичну групу, яка була осно¬вою для формування верхівки державного апарату і під¬лягала тільки суду Великого князя. Найнижчий щабель займала дрібна шляхта (зем’яни). Свій родовід ця верства, що налічувала тисячі родин, ве¬ла від колишніх вихідців із селян чи міщан, які за свою військову (боярську) службу одержали статус шляхти та земельні володіння.


13.06.2016; 14:53
хиты: 142
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь