У 1430 р. після смерті Вітовта великим князем литовським став молодший брат Ягайла — Свидригайло, підтриманий частиною литовських магнатів та впршу чергу українською знаттю. Почалася запекла сутичка між прихильниками литовсько-польської унії та її противниками. Орієнтація Свидригайла переважно на українську знать викликала занепокоєння й протест литовських феодалів. Не бажаючи миритися з реальною перспективою втрати українських земель, литовські князі й бояри організували змову у 1432 році, скинули Свидригайла і проголосили великим князем литовським Сигізмунда Кейстутовича (1432—1440).
Свидригайло звичано не збирався так просто віддавати великокнязівський престол і розпочав боротьбу проти Сигізмунда Кейстутовича. У цьому протистоянні руська знать стала на сторону саме Свидригайла, в той час як етнічні литовські землі ВКЛ та поляки підтримали Сигізмунда. Сигізмунд у свою чергу відновив унію між Литвою та Польщею 1401 р., повернув Польщі Західне Поділля, а ткож Литва визнала зверхність Польщі. Руські землі ж у цей час відділились і від Польщі, і від Литви і пішли самостійним шляхом розвитку. Цей період дістав в українській історії назву "Велике княжіння Руське". До Східного Поділля, Волині, Київщини й Сіверщини приєдналися Смоленщина, Вітебщина й Полоцька земля. . На місцях виганяли ставлеників польського короля і прибічників великого князя литовського, владу щодалі повніше перебирала до рук руська аристократія.
Щоб позбавити Свидригайла підтримки національної знаті, Ягайло в 1432 р. видав привілей, яким зрівнював у майнових і особистих правах тих «руських» бояр, що перейшли на бік Сигізмунда, з литовськими боярами- католиками. Іншим привілеєм луцькі феодали зрівнювалися в правах з польською шляхтою.
Такі заходи з часом дали свої плоди, ослаблення сил Свидригайла та руської знаті незабаром далося взнаки. У вересні 1435 р. під Вількомиром відбулась вирішальна битва між руськими військами князя Свидригайла в союзі з рицарями Лівонського ордену та польсько-литовськими військами Сигізмунда. У цій битві війська Свидригайла зазнали нищівної поразки. у ній загинуло аж 13 князів , 42 потрапило в полон, а сам Свидригайло із загоном був змушений втекти . Незабаром після цього від князівства Руського відколовся Смоленськ, наступного року Полоцьк і Вітебськ. Ослаблені руські землі залишилися віч-на-віч з двома могутніми, вороже налаштованими державами. Свидригайло відмовився від подальшої боротьби, зрікся титула великого князя "Великого княжіння Руського" й від'їхав на Волинь. Його приклад наслідувала більшість брацлавської, київської та сіверської знаті.
Проте прихильники Свидригайла не змирилися з його поразкою. У 1440 р. вони вбили князя Сигізмунда, надіючись, що їх покровитель знову посяде великокнязівський престол. Але прорахувалися, бо наступником став 13-річний син Ягайла Казимир.
