11.Галицько-Волинська держава за князювання синів Данила Галицького Шварно, Лева, Мстислава.

По смерті князя Данила (1264) його королівство розпалося. Хоч Василька Романовича, Данилового брата, й пошановували як "отця й господина", влада його поширювалася лише на Західну Волинь зі стольним містом Володимиром.Галицьке, Перемишльське та Белзьке князівства зберіг за собою старший син Данила Романовича – Лев.Східну Волинь із Луцьком отримав Мстислав Данилович.Холмське князівство відійшло наймолодшому Даниловичу – Шварну.Коли ж Василько Романович помер, його землю успадкував син Володимир. Найактивнішим з-поміж них був князь Лев. Він заповзявся об’єднати землі батька під однією рукою.До своїх володінь Лев приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття із Мукачевим.По смерті Шварна він зайняв Холмське князівство, а в 1272 р. переніс свою столицю до Львова. Мав наміри посісти литовський престол, проте здійснити їх не зміг.У зовнішній політиці Лев Данилович прагнув щонайтісніших відносин із Польщею.Широкі дипломатичні зв’язки підтримував також із Чехією й Тевтонським орденом.У відносинах з Ордою Лев дещо змінив тактику свого батька: він не чинив монголам спротиву, а зважав на їхню волю.Зокрема, йому доводилося, навіть усупереч власним інтересам, ходити війною на Польщу та Литву.Та, попри таку поступливість, Лев усе-таки не зміг забезпечити спокій у державі, бо ординці використовували Галицько-Волинське князівство як плацдарм для своїх нападів на сусідні країни. Не мали успіху й відверті домагання Левом волинських земель, що були спадщиною Володимира Васильковича, бо всупереч його бажанням усю Волинь було передано Мстиславу Даниловичу.Останній помер без спадкоємців, і землі королівства Данила Романовича таки було об’єднано – онуком Данила Юрієм І Львовичем.