5. Сутність та форми залежності українських земель від Золотої Орди.

Економічна залежність від Орди виражалася в відведення ремісників в ординські центри та міста, сплату вельми обтяжливою регулярної данини («ординського виходу»), руйнівних додаткових поборах, а також в існування особливої службової організації безпосередніх виробників, які повинні були забезпечити всі потреби приїжджавших від хана на Русь послів, гінців, спеціальних представників. За свідченням джерел, монголи вимагали від усього населення сплати десятої частини – як продуктами та майном, так і власне людьми. До страшної «людської десятини» потрапляли й ті, хто не міг розрахуватися у звичайний спосіб. Забрані люди потрапляли в рабство, здебільшого їх здавали до монгольської армії. За обчисленням і збиранням данини наглядали монгольські урядовці. Найвищого урядовця на підкорених землях називали баскаком.У його розпорядженні були військові загони, що постійно перебували в укріпленому поселенні.
Політична залежність виявлялася насамперед у тому, що вирішальною умовою легітимності влади будь-якого можновладного князя (великого чи удільного) було ханське дарування (ярлик). Спадковість княжих столів в межах місцевих династій Рюриковичів була тоді важливим, але все ж менш істотним чинником легітимності влади монархів. Руські князі були зобов’язані також брати участь зі своїми військами в походах володарів Золотої Орди. На підвладній же їм території князі зберігали усі свої повноваження. Вони самостійно правили своєю землею. В той же час князі знаходились під постійним наглядом представників золотоо-рдинських ханів в землях Русі — баскаків. Система баскацтва була введена в Південно-Західній Русі у 1257 p.
Золотоординські правителі постійно втручалися у внутрішні справи князівств, роздмухували усобиці між князями, не зупиняючись і перед знищенням князів, що прибували до ординської столиці.Так, коли князь Михайло Всеволодович чернігівський зробив спробу утвердитися в Києві, йому довелося звернутися до хана. Літописець сповіщає, що князь Михайло вирушив в Орду за ханським ярликом, де 20 вересня 1246 р. за відмову виконати язичницькі обряди за наказом Батия був страчений разом зі своїм боярином Федором. Порівняно з іншими руськими землями меншого спустошення від монгольської навали зазнало Галицько-Волинське князівство. Воно не було переділене монголами на адміністративні округи, як інші князівства, не було в ньому і намісників-баскаків.