Українка (1871 – 1913).Оригінальність філософії Л.Українки полягає насамперед в оспівуванні ліризму української душі і драми її реалізації. Ґрунтуючись на Біблії, філософських ідеях Г.Сковороди і Т.Шевченка, Л.Українка будує філософію пошуку синтезу вічних проблем і сучасних запитів. Письменниця закликала українську громадськість збудитись від інертності, малюючи в разючих образах жахливі картини поразки, що є наслідком байдужості до голосу правди. Світогляд Л.Українки можна узагальнити в наступних позиціях: ·закликала до усвідомлення суперечливості та безмірної складності людського ставлення до світу; ·проблему людини окреслювала як проблему вибору одного з декількох можливих варіантів життєвих дій; ·засуджувала песимістично-безнадійні настрої; ·вважала, що людина лише тоді живе справжнім життям, коли прислухається до голосу свого серця, залишається вірною собі;·вірила, що наука і художня інтелігенція спроможні і зобов’язані «просвічувати шляхи в прийдешнє». .
Іва́н Я́кович Франко́ (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — українськийписьменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893 р.), дійсний членНТШ (1899 р.), почесний доктор Харківського університету (1906 р.). Моральному розкладові «верхів» тогочасного суспільства в Галичині Франко присвятив романи «Для домашнього вогнища» (1892), «Основи суспільності» (1895), «Перехресні стежки» (1899–1900). Повість «Лель і Полель» (1887) має дидактичний характер. Проза Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства.
драматургії Франко виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії. Перші спроби на цьому полі походять з гімназії: «Юґурта» (1873), «Три князі на один престол» (1874), інші. Найбільше п'єс Франко написав у 90-х роках. Найвизначніші з них — соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893), віршована історична драма «Сон князя Святослава» (1895). Вершина інтимної лірики Франка збірка «Зів'яле листя» (1896).
Слово про закон і благодать» Іларіон
