З 2002 р. в Україні діє система цільових програм фундаментальних досліджень. В авіабудівництві з’явились конкурентні У червні 2010 р. у НАН було 170 установ, працювали 43 тис. співробітників, з них 16 тис. науковців, зокрема, 2,5 тис. докторів та 8 тис. кандидатів наук. Було 200 дійсних членів НАН та 350 членкорів. З’явилися нові галузі науки – енергозбереження, нові матеріали, інформтехнології, нанотехнології, біотехнології, природні ресурси. У 2009 р. в економіці було впроваджено близько 2 тис. наукових розробок. Виникають нові форми розвитку науки, інтеграції її з виробництвом, зокрема технопарки. У 2000-2009 рр. у них було затверджено 120 проектів, обсяг інвестицій склав 525,5 млн.грн. У поточному році було презентовано підприємство „Нанотехнології в медицині‖, інвестувати в яке взялася одна з найпотужніших ФПГ. З сер. 1990-х рр. з’являються недержавні дослідницькі центри. Виникають самодіяльні академії наук. Відбулись зміни у гуманітарних науках. Слідом за етапом освоєння зарубіжних досягнень вітчизняні науковці активізують власні дослідження. Наслідками стали поява нових видань, друкування багатотомних досліджень, зокрема „Україна крізь віки‖ (Інститут історії України), „Історія української культури‖, Юридична енциклопедія (Інститут держави і права). У 2010 р. Президент В.Ф. Янукович у програмі реформ висунув ціль збільшення до 2014 р. державних асигнувань на науку до 1,5% ВВП. Позитивно впливає на науку й міжнародне співробітництво. Ідеться не лише про іноземні гранти, а й про спільні дослідження, міжнародні конференції, видання фахових журналів тощо. Водночас розвиток науки не задовольняє повністю суспільство. Наука залишається відірваною від суспільства. Мало підприємств здійснюють інновації. У 1996- 2007 рр. українські науковці опублікували 74,3 тис. робіт, а середня кількість цитат на 1 документ склала 3,31. За цим показником Україна посідає 33-тє місце, поступаючись не лише Росії, а й, наприклад, Польщі. Однією з ключових проблем залишається технологічна відсталість науки, відсутність в академічних установах обладнання, а часто навіть комп’ютерів та виходу в Інтернет. Особливо це стосується гуманітарних інститутів. Частково це пов’язано з дефіцитом держфінансування, проте кошти на „невиробничі цілі‖ (управлінський апарат, ремонти приміщень) виокремлюються. За свідченням віце-президента НАН А. Шпака, і нині 2/3 держасигнувань іде на зарплати. Ще у 1995 р. Президент створив Комісію з реорганізації в галузі науки. Проте реформ не було проведено. Експерти вказують на бюрократизованість науки, корпоративність, відірваність від сьогодення, корупцію. С. Глущенко та В. Промовистий факт – в Україні налічується 4 наукові журнали з так званим імпакт-фактором, за яким сьогодні в світі оцінюється якість наукової діяльності. Навіть в сусідній Росії таких журналів 130. Є проблеми і з точки зору ефективності нових оргструктур. У технопарках відрахування до бюджету за 10 років склали 924 млн.грн., а обсяг податкових пільг – 489 млн. В інших країнах оптимальним вважають інше співвідношення: в Росії – 1:10, у Китаї – 1:6.
