В основі сакралізації української колективної ідентичності лежать цінності самоідентифікації, тобто такого виду ідентифікації, де українці ціннісно означують себе самі. Такий підхід завжди є початковим і орієнтаційним, тому що більш значимою є ціннісна ідентифікація ззовні, окрім того, ще й підтверджена соціологічними вимірами. Давайте поглянемо на традиційні цінності української колективної ідентичності, які українці зазвичай згадують у своїх самоописах – індивідуалізм, миролюбність і працелюбність – та на їх перетворення в ситуації світової кризи, революції та війни 2013-2014 років. Традиційно цінність свободи для українців була пов’язана з індивідуалізмом більше, ніж з колективізмом. Це означає, що індивідуальну свободу українець цінить більше, ніж свободу якої-небудь спільноти, у яку він входить. В Росії, скажімо, все прямо навпаки. І от допоки держави як форми буття колективних цінностей домінували в світі, колективна свобода, яка обмежує індивідуальну свободу, була доволі дієвою. Це якраз давало можливість Росії випереджати Україну і впливати на неї, повсякчас обмежуючи її суверенітет. В сучасному світі держави перестають домінувати, а отже і більш дієвою стає індивідуальна свобода. Це дає можливість вільно створювати ті чи інші спільноти і динамічно їх перетворювати у інші внутрідержавні та наддержавні спільноти, а також вільно об’єднувати такі спільноти у світовій комунікації мережевим чином. Відтак індивідуальні свободи не просто конфліктують зі свободою колективності, захищеною державою, яка тим самим обмежує і придушує індивідуальні свободи, як це було раніше. Індивідуальні свободи тепер вільно організовуються у пов’язані мережевим чином динамічні спільноти (громади, корпорації, анклави, локуси мережі тощо), які стають співмірними державам. В цьому сенсі можна сказати, що основна цінність індивідуальної свободи, притаманна українцям, трансформувалася не тільки у більш дієву, але і стала системостворюючою. І ця цінність може бути настільки ефективною у сучасному світі, настільки українці зможуть зрозуміти, осмислити і засвоїти її саме в трансформованому вигляді.
Друга основна цінність українців – миролюбність – теж зазнала трансформації. Ми єдина країна на планеті, яка добровільно відмовилася від третього за розміром у світі ядерного потенціалу. Це неабияка демонстрація миролюбності, колективного благородства та геополітичної самопожертви. Можливо саме через це Україна сьогодні страждає у війні, бо істерично-агресивному глупству, яке розв’язало цю війну, завжди плювати на благородство та самопожертву. Водночас революція 2013-2014 років, яка привела до війни з Росією, показала також і войовничий характер українців. Українці миролюбні в миролюбному світі, і вони доволі войовничі в агресивному світі. Саме зараз, у війні 2014 року з Росією формується цінність войовничості України. Як далеко сягає войовничість українців? Чи вистачить її, щоби повернути Крим, окупований Росією? Чи вистачить українцям войовничості, щоб повернути собі ядерний потенціал? Чи вистачить українцям войовничості, щоб влаштувати бунт в егоїстичній і корумпованій Європі і призвести до корінних перетворень також і європейських країн? Працелюбність українців теж зазнає трансформації. Українці так само, як і жителі інших країн, зазнали спокуси споживацького і значним чином паразитарного існування. Під час початку світової кризи в 2008 році я писав про долю гламурних обивателів. Але ось революція-2013-2014 та війна-2014 знову повертають українців до важкої роботи – довершення революції, відбудови зруйнованої у війні країни та важкої повсякденної праці, яка мало пов’язана з паразитуванням, бо ще довго ми не зможемо ні на чому паразитувати. В цьому сенсі питання можна ставити доволі жорстко – лише той, хто здатен до жертовної праці на благо своєї країни, виживатиме в новому світі. Схеми паразитування в країні мають бути знищені, а паразити піддані громадянській люстрації. Водночас ці три цінності сакральної самоідентифікації не є достатньо об’єктивними. Народ дуже часто обманюється щодо своїх головних рис характеру. Український народ тут не виняток. Індивідуалізм українців більший, ніж у росіян, але це ніяк не означає, що він так само великий, як скажімо у німців чи американців. Миролюбність українців теж, як виявилося у війні-2014, доволі відносна. А працелюбність українців під великим питанням, оскільки паразитарність української еліти робить неможливим сакральний статус працелюбності. Тому нам потрібні більш адекватні уявлення про наші цінності за межами повсякденності.
