У 1716 р., за бажанням Петра I, Ф. Прокопович переїжджає до Петербурга.У 1718 р. призначений єпископом псковським і нарвським. Ф. Прокопович стає наближеним до царського двору. Пише на замовлення царя книги «Апостольська географія», «Коротка книга для навчання отроків», «Духовний регламент»
1721 р. – призначений віце-президентом найсвятішого Синоду, головою якого був виходець з України Стефан Яворський.У 1724 р. Ф. Прокопович, за наказом царя, пише указ про устрій чернецтва, який упорядковував і регламентував монастирське життя за взірцем давніх монастирських статутів, спрямовував чернече життя на користь суспільству. Письменник бере активну участь у здійсненні реформ у Росії. Після смерті Петра I Ф. Прокопович сприяє сходженню Катерини I на трон. У 1725 р. Ф. Прокоповича призначено архієпископом новгородським і першим членом Синоду, фактичним главою Російської православної церкви. Він бере участь в організації Російської Академії наук, очолює так звану «учену дружину» діячів культури, до якої належали Татищев, Кантемір та ін. Українське суспільство часів Мазепи було передовим, модернішим порівняно з Москвою і стало для неї зразком запозичень. Уже тоді цар забирав до себе освічених людей з України для піднесення культури. Зокрема, українські вчені Артемій Сатановський та Єпіфаній Славинецький стали провідниками культурно-освітніх і церковних реформ у Московщині в другій половині XVII ст.
У 1642 р. завершив укладання знаменитого "Лексикону латинського" — визначного філологічного твору, що являє собою унікальну скарбницю церковнослов'янської та української лексики першої половини ХVІІ ст. Наприкінці червня 1649 р. Єпифаній Славинецький перебрався до Москви, започаткувавши цим самим перенесення київської книжності і просвітництва на російські землі. Жив Славинецький у московському Чудовому монастирі й викладав у створеній тут київськими інтелектуалами школі. Займався переважно виправленням церковних книг, перекладами з грецької мови на церковнослов'янську конфесійних текстів. Активно допомагав патріарху Никону у впровадженні церковної реформи.
