Усна народна творчість другої половини XVII ст. відобразила найголовніші події тієї доби - визвольну боротьбу народу, антифеодальні виступи, соціально-побутові відносини в тогочасному суспільстві. У процесі визвольної боротьби істотно розширився світогляд українців, зросла їхня етнічна самосвідомість. Історичні події середини століття віддзеркалилися у думах "Хмельницький і Барабашт, "Корсунська перемога", "Іван Богун" та ін., а також у піснях "Розлилися круті бережечки", "Засвистали козаченьки", "Чи не той хміль" тощо. Літописи XVII ст. (Густинський, Львівський, Київський та ін.) були новим етапом у розвитку літописання: їхні автори намагалися створити модель української історії, вміщували свої міркування з філософії, історії. Розвивається система літературних жанрів, розробляються теоретико-мистецькі проблеми (курси поетики та риторики).
Визначними архітектурними пам'ятниками доби бароко стали Троїцький собор у Чернігові (1695), Богоявленський та Військово-Миколаївський у Києві (90-ті роки), Спасо-Преображенський у Мгарі (1692), Покровський у Харкові (1689), Преображенський в Ізюмі (1682), Воскресенський у Сумах (1700) та ін. Багато цікавих житлових будинків у стилі бароко знаходимо у Львові та інших містах Західної України. Причина дивовижного розмаїття форм архітектури українського бароко в її багатоджерельності, у творчому поєднанні різних європейських та місцевих традицій.
Живопис зберігав церковний характер, але виявив тенденцію до органічного поєднання давніх надбань із західноєвропейськими стильовими впливами. Були численні малярські школи, здебільшого при монастирях та міських цехах. До визначних пам'яток того часу належить творчість художників Йова Кондзелевича та Івана Рутковича. Доба бароко залишила багато пам'яток різьбярства, зокрема дерев'яних скульптур та іконостасів, які прикрашалися з особливою пишнотою.
Українська музика доби бароко є одним із найвищих досягнень національного мистецтва. Хоровий багатоголосний партесний концерт стає провідним жанром, його характеризує порівняно з музикою інших народів більша стриманість образного ладу, гармонійність і простота. Багатоголосний концерт у XVII ст. став важливою частиною музичного побуту українців.
Протягом першої половини XVIII ст. на Лівобережжі і Слобожанщині була значна кількість сільських шкіл, але з покріпаченням селянства, козаків, їх зубожінням і посиленням експлуатації кількість їх зменшилась.
