У другій половині XIII — першій половині XVI ст. дальший розвиток усної поетичної творчості українського народу відбувався на основі давньоруських уснопоетичних надбань і традицій, в умовах боротьби трудящих мас проти феодально-кріпосницького гніту і чужоземних загарбників.
Певних змін зазнали на цей час прозові жанри і календарно-обрядова та родинно-обрядова пісенність. Супроводжуючи працю і побут народу, обрядова поезія тепер значною мірою уже звільняється від культових елементів. Із вкраплених у літописи та інші писемні пам'ятки даних можна бачити, що в той період прозові фольклорні жанри були представлені казками, новелами, легендами, переказами та притчами. Жива народна мова оперувала значним фондом прислів'їв, приказок і крилатих висловів.
У народній прозі жили перекази та оповідання про Батиєву навалу. Одним із персонажів цих творів став шолудивий Буняка — потвора і людожер, образ якого був викликаний літописною постаттю половецького хана Боняка, що асоціювався з ханом Батиєм
Близькі до веснянок за своїм характером і родинно-побутовою тематикою є русальні, петрівочні та купальські обряди й пісні. Особливо широко відзначалось (сповнене життєрадісності й хвали родючості) літнє свято Купала, воно справлялося з вогнищами та іграми біля води, відбиваючи повір'я язичницької давнини.
Обрядова пісенність другої половини ХШ — першої половини XVI ст. увібрала в себе деякі теми, образи й ідейні тенденції тієї доби. Чутливість до сучасності різного мірою виявляли всі цикли пісень, що супроводили річні (зимові, весняні й літньо-осінні)календарні обряди та свята, — колядки й щедрівки, веснянки, купальські, петрівочні та жнивові пісні.
У XV ст. зароджується епічна історична поезія українського народу — історичні пісні та думи. Творці й виконавці дум — талановиті співці-кобзарі перебували в гущі подій соціальної та визвольної боротьби українського народу проти іноземних загарбників. Походження дум — цього оригінального українського народного епосу — значною мірою пов'язане з виникненням козацтва, епічною давньоруською традицією і впливом епосу південних слов'ян. Характерною рисою дум, що відрізняє їх від давніших епосів, є відсутність фантастики, постійне наближення зображуваного до реальної дійсності. Поряд з думами виникали й інші епічні твори — історичні пісні та балади.
