Приєднання православної Київської митрополії Константинопольського патріархату до Московського патріархату відбулося 1686 року, коли Вселенський патріарх Діонісій IV та Священний Синод Константинопольської Церкви, під тиском складних історичних обставин, видали суперечливий томос про передачу Київської митрополії в канонічну юрисдикцію Московського патріархату. Церковно-історична і канонічна оцінка цієї події дуже варіювалася в обох сторін у різний час.Грамоти царів та Московського патріярха гетьманові Самойловичу та митрополитові Ґедеонові зберігали за Українською Церквою широку автономію. Умови приэднання:1. Київська митрополія непідсудна Московському патріярхові;2. Київського митрополита вільно обирають за старими звичаями, і він залишається доживотно митрополитом;Йому підвладні всі єпископії, ігуменства, монастирі, церкви; Залишається Братська школа і вільне навчання в ній; Залишаються права друкування; Залишаються церковні маєтки, в тому числі й за Дніпром; Київська митрополія вважається вищою, ніж інші; В справах управління єпархіями, що залишилися під Польщею, митрополит мусить радитися з гетьманом. З 1721 року влада в церкві перейшла до царя. Синод обирав кандидатів на митрополита, а затверджував їх цар.Українське богослужіння було переведене на московський лад, українські богословські та церковні книги були заборонені. указами Синоду від 1766 і 1775 рр. було наказано Печерській друкарні друкувати та продавати тільки ті книжки, які друкувалися в московській друкарні.Архімандрит Києво-Печерської лаври Зосима Валькевич у 1769 р. просив у Синоду дозволу надрукувати українські букварі, оскільки народ не розуміє російських і не хоче їх купувати. Проте Синод не тільки не дозволив, але наказав відібрати назад ті букварі, що були вже на руках.1800 року – Московський Синод видає указ, за яким забороняється будувати церкви в стилі українського бароко.1810 року – Києво-Могилянську академію закривають і на її місці створюють Духовну Академію, яка остаточно перестає бути осередком українського духовного життя.
