16. Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині ХІХ ст.

20 червня 1863 р. вийшло таємне розпорядження царського уряду (відоме як Валуєвський циркуляр), у якому міністр внутрішніх справ П. Валуєв наказав: «щоб до друку дозволялися тільки такі твори на ма-лоросійській мові, Російський уряд занепокоїло те, що «при-хильники малоросійської народності» звернули свої погляди на неос- вічену масу, взялися видавати дешеві книги для читання на південно- руському наріччі», що могло «підірвати державний лад.» Цензура під різними приводами різко обмежила друкування навіть художньої літератури. Синод 3 липня 1863 р., у свою чергу, запропо-нував усім духовним цензурним комітетам не дозволяти релігійних видань на українській мові. 31863 р. видання книжок укра-їнською мовою у межах імперії майже припинилося. Для зведення української мови до рівня селянської говірки Ем- ським указом від 18 травня 1876 р. проголошувалося: « Не допускати ввезення у межі імперії без особливого дозволу Головного управ¬ління у справах друку яких би то не було книг і брошур, виданих на малоросійському наріччі. 10 січня 1892 р. — заборонено перекладати українською мовою російські твори і посилено цензуру щодо української літератури [320, с. 278]. Цензурні установи і надалі не дозволяли ви.дання українською мовою жодних популярно-наукових творів для народу. З 1892 р. цензурні комітети не лише забороняли до друку все, що «суперечило загальним цен¬зурним правилам», скорочувало кількість українських творів «із метою державною при найменшій для цього нагоді». Проти друкування книжок українською мовою одразу виступив прем’єр-міністр П. Столипін,

16. Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині ХІХ ст. - початку ХХ ст.