105. Історичні обставини формування політичної системи Московії у другій половині ХУ ст. Організація вищих органів влади станово-представницької монархії та її особливості.

  станово-представницька монархія в Московії формувалася в умовах централізації країни, починаючи з другої половини XIV ст. Наразі відбувалася реорганізація всієї соціально-політичної структури країни. Вона полягала, по-перше, у перебудові ранньофеодальної системи сюзеренітету-васалітету. Колишні великі князі (Рязанський, Володимирський, Суздальський, Тверський та ін.) стають васалами Московського князя. Формується ієрархія феодальних чинів. По-друге, набуває ієрархічної форми система придворних чинів.Відтепер московські князі надавали посади своїм васалам за службу, в результаті чого сформувалося службове дворянство, яке стало опорою московського князя в боротьбі з феодальною аристократією. По-третє,консолідується верхівка міського населення, яка чи не найбільше була зацікавлена у боротьбі з феодальним сепаратизмом і активно підтримувала політику централізації країни.Таким чином, у першій половині XVI ст. у суспільному устрої Московії остаточно сформувалися три привілейовані соціальні стани - феодальна аристократія, служиле дворянство та верхівка міського населення, які склали основу станово-представницької системи правління.У державному устрої домінуючими стають азійсько-самодержавні тенденції. Сформувався тип самодержавної влади як абсолютно ні від кого не залежної та суверенної. У 1547 р. Великий Московський князь став іменуватися царем, відокремивши тим самим інших феодалів від претензій на верховну владу. Московія перехопила у Візантії її державну символіку (двоголового орла). Формується при казна система управління. Прикази стають галузевими і територіальними органами управління (Посольський, Розбійний, Ямський, Рейтарський, Пушкарський, Малоросійський, Сибірський тощо). Вони зосереджували в своїх руках адміністративні та судові повноваження.Ідеологічним підґрунтям Московської державності стає політична концепція "Москва - третій Рим". Вона започаткувала тенденцію до проголошення Московії єдиним у світі православним царством, якому властива світова історична місія. Була обгрунтована претензія Москви на ідеологічну зверхність над усіма православними народами.