.М. Карамзін пов'язує політичну діяльність Івана Грозного в основному з особливостями його особистості і зі специфікою його світогляду. З недоліків Грозного Карамзін виділяв "самовладдя, поєднане з боязкістю і ницістю духу" якими він пояснював "непомірну гарячність, недовірливість і суворе помста". Внутрішнє протиріччя і двоїстість характеру Івана Грозного, з точки зору Карамзіна, полягали в протиставленні його недоліків "проникливого і далекоглядному розуму".
Більшість сучасних істориків, які вивчають епоху Івана Грозного, орієнтуються в першу чергу на особистість царя. Але, незважаючи на переважання лічностнооріентірованного підходу, вчені все-таки намагаються описувати історію країни, а не історію впливу государя на історію країни. Таке співвідношення впливу "суб'єктивного" та "об'єктивного" в історії у всіх вчених різне. З тих самих передумов виходить і теорія "зовнішнього фактору" Віппера, який розглядає "зовнішній чинник" як основну силу, що визначає соціально-політичний розвиток Московської держави за царювання Івана Грозного.
Позиції Карамзіна багато в чому близька з позицією С.Ф. Платонова, який детермінує політичний стан Росії діями Івана Грозного. Засоби, якими користувався Іван Грозний у досягненні своїх цілей, на думку Платонова, були грубими і згубними для країни.
Таким чином, аналізуючи різні точки зору на діяльність Івана Грозного, можна зробити висновок, що оцінка ролі впливу особистості Івана Грозного на розвиток середньовічної державності багато в чому залежить від того підходу до ролі особистості в історії, якого дотримуються дослідники.
|
|
