21 лютого 1613, Земський виборчий собор, поступаючись енергійному натиску народу знизу, проголосив царем Михайла Федоровича Романова-Юр'єва, який знаходився з матір'ю у подільському Іпатіївському монастирі.
Остаточно обгрунтування прав Михайла Романова на російський престол було вироблено до серпня 1613 р. - до моменту написання відомої грамоти Михайла Федоровича королю Франції Людовику XIII. У ній відзначається, що Борис Федорович Годунов «був обраний в 1598 р. царем з обрання всіх людей всього Російського царства» [як шурин покійного царя. - Ред.]. У 1606 р., зазначається в грамоті, «Московської держави бояри і воєводи, і всяких чинів люди служиві і земські вибрали його государем з бояр від роду суздальських князів Василья Івановича Шуйського» Земський собор проголосив новим ца¬рем шістнадцятирічного боярина Михайла Романова (1613—1645). З його правління бере початок нова царська династія, що правитиме в Росії понад 300років.Молодий цар одразу ж уклав мирні договори: у 1617 р. ус. Столбо-ві — зі Швецією, а 1618 р. у с. Деуліно — з Річчю Посполитою.
Московська держава погодилася на деякі територіальні втрати, щоб у країні запанував спокій. Польсько-шведська інтервенція завершилася. До середини XVII ст. вдалося подолати господарську розруху: віднови¬лося землеробство, розвивалися промисли і ремесла, зростали міста як цен¬три промислово-торговельного життя країни, виникли перші мануфактури в чорній металургії (на Уралі та поблизу Тули), зростали обсяги зовніш¬ньої торгівлі, головними пунктами якої були Архангельськ (із Західною Європою) та Астрахань (з країнами Сходу).
