Частина боснійських феодалів стала османськими васалами ще на початку XV століття, а в середині XV століття у Східній Боснії (на схід від сучасного Сараєво) турками була заснована військово-адміністративна одиниця, відома у слов'янських джерелах як «Боснянская Країна», а в турецьких — як «Вілайєт Ходидьед» або «Вілайєт Сарай-овасы».
У 1463 році Стефан Томашевич припинив виплачувати данину туркам, після обіцянки римського Папи що відправить військо в хрестовий похід для звільнення Боснії. Мехмед II особисто повів османську армію на Боснію. Стефан був полонений у Ключі, привезений в Яйці і там страчений в місці, відомому з тих пір, як «царево поле».
Падіння Боснії стало однією з причин того, що Венеція оголосила війну Османської імперії. Союзником Венеції став угорський король Матвій Корвін, який восени 1463 року зайняв територію Боснії і формально відновив її як державу, на королівський престол був зведений угорський шляхтич Нікола Илокский; свою територію повернув і герцог Стефан. В 1464 році султан зробив новий похід, в результаті якого знову завоював велику частину Боснії; між Османською імперією і Угорським королівством в 1465 році був підписаний мир, який закріпив поділ Боснії.
Після смерті в 1481 році султана Мехмеда II угорський король Матяш Корвін спробував відвоювати Боснію, але був відбитий турками. У першій половині XVI століття султан Сулейман I остаточно завоював всю територію Боснії і Герцеговини.
