Багатовікове османське панування дуже негативно позначилося на стані національних культур південних слав'ян. Турецькі завоювання супроводжувалися руйнуванням багатьох історичних пам'яток. Занепадали літера тура, мистецтво, писемність південнослов'янських народів, а отуречення й ісламізація підкореного населення поєднувалися з асиміляторською політикою грецького духовенства. Ці процеси особливо гостро зачіпали Болгарію, яка була завойована Портою раніше за інші країни і найбільше потерпала від турецького гноблення.
За умов національного та релігійного гніту осередками болгарської культури стали монастирі (Рильський, Бачковський, на Афоні тощо). Тут зберігалися цінні предмети православного культу та православно-слов'янські бібліотеки. Багато книг переписувалося, створювалися збірки православної літератури, серед яких траплялися й апокрифічні твори. У Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині відбувалися майже тотожні етнокультурні процеси. Іноземне панування завдало культурі цих країн величезних втрат. Тут також центрами культури залишалися здебільшого монастирі сербської православної церкви в Требіне, Мелешеві, Дечанах, при яких, як правило, діяли школи. Через зазначені вище причини література в Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині мала переважно релігійний характер і видавалася здебільшого за кордоном. Найбільшого розквіту досягла в XVI—XVII ст. художня література в Дубровницькій республіці Статус Дубровника як фактично незалежної від Порти держави сприяв розвиткові тут мережі освітянських закладів. Географічна близькість Італії зумовлювала вплив Ренесансу на місцеву літературу, розвій у ній традицій гуманізму. З'явилися твори різних жанрів, у тому числі історичні п'єси, комедії, трагедії.
