Болгарська середньовічна економіка не сильно відрізнялася від економіки інших країн Східної Європи і складалася в основному з сільського господарства, гірничодобувної промисловості, традиційних ремесел і торгівлі.
Сільське господарство. Основні сільськогосподарські райони країни були розташовані на Дунайських рівнинах і у Фракії. Серед зернових найпоширенішими були пшениця, ячмінь і просо. З 13-го століття виросло значення вирощування овочів і фруктів, зокрема винограду. Основні виноробні райони були розташовані по Чорноморському узбережжі, вздовж Струми, на півдні Македонії. Було добре розвинене тваринництво, зокрема розведення овець, свиней і великої рогатої худоби. Пасовища були розділені на дві групи: зимові пасовища (долини) і літні пасовища (гори). У 14 столітті прибутковими галузями стали бджільництво і шовківництво[7].Усі ліси в країні були розділені на два типи: ліси для вирубки (бранища) і охоронювані ліси (забели), в яких вирубка була заборонена[8].Металургія та ремесла[]У 12-14 століттях починає швидко розвиватися металургія та гірничодобувна промисловість. В Болгарії вироблялося різноманітне устаткування, зокрема молотки, плоскогубці, сокири, пили, станки, а також різне озброєння. У 13 столітті саксонські шахтарі, які зробили добування руди більш ефективним і впровадили нові методи видобутку, прибули у Західну Болгарію. Вони населяли переважно регіони Чіпровці і Кюстенділ. Також були відкриті золоті копальні в Родопських горах.У середньовічній Болгарії були відомі близько 50 різних видів ремесел, найважливішими з яких були обробка шкір, виготовлення взуття, столярних виробів, ткацтво, виробництво продуктів харчування та напоїв (хліб, масло, олія, сир, вино). Основні торгівельними центрами були міста Тирново, Червен[9], Софія[10].
