Після смерті бездітного Казимира ІІІ королівська гілка Пястів припинила своє існування. Згідно з династичним договором, який уклав Казимир, польський престол посів угорський король Людовік Анжуйський (1370—1382). Зміна правлячої династії викликала у поляків занепокоєння. Під час коронації Людовік заприсягнувся, що не допустить зменшення території або поділу Польського королівства, а також пообіцяв відвоювати відторгнені землі. Доба правління Людовіка, який здебільшого опікувався справами Угорського королівства, не була спокійною для Польщі, а його смерть у 1382 р. ще більше загострила становище в країні. Жодна з дочок, які мали успадкувати престол, не досягла повноліття. У країні розпочався період безкоролів'я, що супроводжувався боротьбою за владу між: різними угрупованнями феодалів Великої та Малої Польщі. Нарешті, в жовтні 1384р. у Кракові на польський престол було обрано одинадцятирічну Ядвігу.
. Після прийняття католицтва й одруження з дванадцятирічною Ядвігою польським королем став великий князь Литовський Ягайло (Ягелло), відомий під іменем Владислава II (1386-1434) — засновника Ягеллонської династії.
Кревська унія поклала край нападам Литви на польські північно-східні землі та суперництву за Галицьку Русь
Формування станово-представницької монархії. Протягом ХІV-ХV ст. у Польщі тривав процес становлення станово-представницької монархії, який супроводжувався зміцненням політичних позицій основної маси польських феодалів - шляхти.
Уже на початку свого правління король Владислав II не тільки підтвердив усі колишні дворянські привілеї, а й значно розширив їх у 1386 р. Відразу після коронаційного церемоніалу Владислав II підписав Корчинські привілеї. Передусім у них ішлося про державні податки. Наприкінці XIV ст. польські феодали завдяки новим привілеям Владислава II Ягайла зміцнили свої позиції в державі, до того ж і зовнішня політика короля спрямовувалася на забезпечення їхніх інтересів. На завершальному етапі правління Владислава II Ягайла польські феодали домоглися для себе нових привілеїв. Найважливішими з них були Червинський (1422р.) і Єдлинський (1430р.). Перший забороняв конфісковувати маєтки у шляхтичів, другий - позбавляти шляхтичів особистої недоторканості, якщо їхня провина не доведена в земському суді. Дальше зростання політичної ваги шляхти в суспільстві було пов'язане з виникненням і діяльністю станово-представницьких установ.
Варто ще зазначити про Становлення інституту земських сеймиків, яке сприяло також упорядкуванню в 1496 р. проблеми представництва шляхти у вальному сеймі. Саме за правління короля Яна Ольбрахта (1492-1501) - вальний сейм перетворився надвопалатний і складався з сенату й шляхетської депутатської палати (посольської хати).
Політичний лад Мазовії.
З кінця XII ст. верховна влада польських правителів була значно обмежена вільностями та привілеями, що їх у силу обставин було надано духовенству, релігійним орденам, знаті й рицарству. Казимир Великий здійснив кілька сміливих спроб призупинити цей процес і зміцнити королівську владу. Він урегулював систему поземельних податків, відновив королівські права на державну власність і поновив надходження регальних прибутків з митних служб, копалень і монетних дворів. Особливе значення слід надати його грошовим реформам і спробам кодифікації польського права. Казимир зібрав і упорядкував ці закони за певною системою, додавши нові приписи та статути.
