Річ Посполи́та (лат. Res Publica, пол. Rzeczpospolita, рус. Рѣч Посполита) — східноєвропейська федеративна держава, що існувала протягом 1569–1795 років на теренах сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, південної Естонії та західної Росії. Одна з найбільших держав континенту в ранньому новому часі. Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала Королівство Польське та Велике князівство Литовське. Очолювалася виборним монархом, який мав складений титул короля польського і великого князя литовського. Столиця розташовувалася в Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596). Керувалася шляхтою різних національностей, що становила 10% від усієї населення держави. Шляхта вважалася джерелом влади і втілювала її демократичним шляхом через вибори до парламентських, представницьких та місцевих органів: сейму, сенату, сеймиків тощо. Мала високий рівень децентралізації управління. В першій половині 17 століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км²[1], на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесій[2]. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року, проте протягом усього існування держави домінанту позицію в ній займала Католицька церква.
Річ Посполита вважалася спільною державою «обох народів» - польського та литовського, під якими розумілася сукупність представників шляхетського стану Королівства Польського і Великого князівства Литовського. Верховна влада, сильно обмежена з боку шляхти, належала обирається довічно монарху, носівшему єдиний титул короля польського і великого князя литовського, російської та Жемайтского. Законодавча, а також частково судова влада перебувала в руках Сейму, що складався з двох палат: Сенату і Посольській хати. До складу Сенату входили вищі державні сановники і католицьке духовенство, Посольська хата складалася з депутатів, званих послами. Вибори депутатів відбувалися на повітових сеймиках, представляли собою спеціально скликаються перед початком роботи Сейму зборів місцевої шляхти. Кожен повіт відправляв на сейм два посла, яким вручалися складені на сеймику інструкції, що відображають позицію шляхти повіту з обговорюваних на Сеймі питань
Будучи парламентським інститутом, сеймики також виконували функцію органів місцевого самоврядування, які представляли собою основну форму реалізації політичних інтересів шляхти, постійно домагалася розширення їх повноважень.
Обрання монарха відбувалося на що проводився в околицях Варшави елекційному сеймі, взяти участь в якому могли всі шляхтичі.
