У січні-лютому 1551 р церковний собор затвердив новий Судебник. На соборі були також зачитані царські запитання, складені Сильвестром. Відповіді на них склали сто глав вироку собору, що отримав назву Стоглавого або Стоглава. Царя і його оточення хвилювало, «чи гідно» монастирям набувати землі, отримувати різні пільгові грамоти.
Ряд учасників Стоглавого собору - прихильники іосіфлянства - зустріли програму, викладену в царських питаннях, запеклим опором. Церковно-монастирське землеволодіння оголошувалося непорушним. Митрополит Макарій, пославшись на такі фальшивки, як грамота римського імператора Костянтина («Константинов дар»), ярлик хана Узбека, нібито виданий митрополитові Петру, та ін., Дав зрозуміти, що церковні ієрархи всіма засобами опиратимуться намірам «земного царя» зазіхнути на власність служителів «царя небесного».