Виникають і зникають в прикордонних обл. країн, що змагалися за незалежні і напівзалежні князівства, які відповідно швидко мінливими обставинами змінювали і свою орієнтацію, граючи часом істотну роль у результаті боротьби. Інакше кажучи ситуація була типовою для епохи феодальної роздробленості. Саме в цих умовах відбулося вторгнення на Балканський півострів нового спільного для Балканських народів ворога османів – суспільно-політична структура яких характеризувалася високим ступенем централізованої влади….
Фактично після 1363 року Болгарія розпалася на незалежні державні утворення – Тирновська держава, Віденська і Добруджа.
Остаточно завоювання Болгарської держави відбулося в 1396р. В 1250, після ряду хрестових походів у Боснії, Угорщина перепідпорядкувала собі ці землі. Сто років Боснія була католицькою державою, підпорядкованою Угорщині, поки в 1377 Твртко I Котроманич не оголосив себе боснійським королем. До кінця XIV століття Боснія, будучи розширеною за рахунок сусідніх земель, стала великою слов'янською державою з виходом до Адріатичного моря. Тепер до складу Боснії входили Хорватія, Далмація і Герцеговина (Хум), через що населення країни сильно зросло і стало багатонаціональним.
Однак після смерті Твртка держава розорилися і занепала. Угорці знову почали напади на Боснію, віднявши північну і центральну частини Далмації. У XV століттіситуація ускладнилася тим, що феодали відмовилися підкорятися королю. У Хумі місцевий феодал Степан Вукчич в 1449 році самовільно став герцогом, через що на підвладні йому території поширилася назва «Герцеговина», яка й досі використовується.
