Характерною особливістю міжнародних відносин на Балканах в 40х – 60х роках 14 ст. були майже безперервні війни балканських держав один з одним, що супроводжувалися заколотом великих феодальних володарів проти центральної влади. Внутрішні ускладнення одного із сусідніх правителів терміново використовувалися іншим з метою розширення підвладних їм територій. Правлячі двори основних балканських країн виявилися пов*язаними династичними союзами, які не тільки заважали конфліктам, а й послужили приводом для втручання та підтримки своїх ставлеників на престол держави.
